КОНЦЕНТРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
концентри́ «який має спільний центр з чим-небудь»
запозичення з західноєвропейських мов;
н. konzentrisch, фр. concentrique, англ. concentric утворені за зразком слат. concentricus, пов’язаного з дієсловом concentrare «зосереджувати, концентрувати»;
р. концентри́ческий, бр. канцэнтры́чны, п. koncentryczny, ч. слц. koncentrický, вл. koncentriski, болг. концентри́чен, концентри́чески, м. концентричен, схв. концентричан, слн. koncéntričen;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| concentric | англійська |
| канцэнтры́чны | білоруська |
| концентри́чен | болгарська |
| koncentriski | верхньолужицька |
| концентричен | македонська |
| konzentrisch | німецька |
| koncentryczny | польська |
| концентри́ческий | російська |
| концентричан | сербохорватська |
| concentricus | середньолатинська |
| koncentrický | словацька |
| koncéntričen | словенська |
| концентри́чески | українська |
| concentrique | французька |
| koncentrický | чеська |
| concentrare «зосереджувати, концентрувати» | ? |
конце́нтр
запозичення з російської мови;
р. конце́нтр є, очевидно, зворотним утворенням від прикметника концентри́ческий (з виразу концентрические круги «концентричні кола»);
думка про безпосереднє утворення з префікса конта іменника центр (CIC 360) менш переконлива;
бр. канцэ́нтр, болг. конце́нтър;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конце́нтри
«концентричні кола; послідовні ступені у шкільному викладанні того самого матеріалу»
концентри́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канцэ́нтр | білоруська |
| конце́нтър | болгарська |
| конце́нтр | російська |
| концентри́ческий (з виразу концентрические круги «концентричні кола») | ? |
| центр | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України