КОНФІСКАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
конфіскува́ти
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. confisco «конфіскую, обертаю в казну» утворене за домогою префікса com- (con-) «з-» від основи іменника fiscus «кошик, грошова скринька; державна казна», пов’язаного з fidēlia «посудина з глини, скла» і спорідненого з гр. πίθος «бочка; великий кухоль», дісл. biđa «молочний чан»;
р. конфискова́ть, бр. канфіскава́ць, п. вл. konfiskować, ч. konfiskovati, слц. konfiškovať, болг. Конфиску́вам, м. конфискува, схв. кòнфисковати, слн. konfiscírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конфіска́та
«конфіскація»
(зах.)
конфіска́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канфіскава́ць | білоруська |
| Конфиску́вам | болгарська |
| konfiskować | верхньолужицька |
| πίθος «бочка; великий кухоль» | грецька |
| biđa «молочний чан» | давньоісландська |
| confisco «конфіскую, обертаю в казну» | латинська |
| конфискува | македонська |
| konfiskować | польська |
| конфискова́ть | російська |
| кòнфисковати | сербохорватська |
| konfiškovať | словацька |
| konfiscírati | словенська |
| konfiskovati | чеська |
| com- «з-» (con-) | ? |
| fiscus «кошик, грошова скринька; державна казна» | ? |
| fidēlia «посудина з глини, скла» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України