КОНФУЗИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
конфу́з «замішання; ніяковість; незручне становище»
запозичення з російської мови;
р. конфу́з виникло на основі нім. konfús «збентежений, розгублений, сконфужений» або фр. confus «неясний, туманний, заплутаний; збентежений, сконфужений», які походять від лат. cōnfūsus «безладний, заплутаний; змішаний, збентежений», пов’язаного з дієсловом confundo «вливаю, зливаю; змішую; бентежу», утвореним за допомогою префікса com- (con-) «з-» від дієслова fundo «ллю; сиплю; кидаю; розсіюю», спорідненого з гр. χύδην «вилитий; достатній», гот. giutan «лити»;
бр. канфу́з, болг. конфу́з;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конфу́зити
конфу́зливий
конфу́зний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канфу́з | білоруська |
| конфу́з | болгарська |
| giutan «лити» | готська |
| χύδην «вилитий; достатній» | грецька |
| cōnfūsus «безладний, заплутаний; змішаний, збентежений» | латинська |
| konfús «збентежений, розгублений, сконфужений» | німецька |
| конфу́з | російська |
| confus «неясний, туманний, заплутаний; збентежений, сконфужений» | французька |
| confundo «вливаю, зливаю; змішую; бентежу» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| fundo «ллю; сиплю; кидаю; розсіюю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України