КОНТРАКТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
контра́кт «письмова угода про взаємні зобов’язання»
запозичення з німецької мови;
н. Kontrákt походить від лат. contractus «стягання; здійснення; угода, договір, контракт», пов’язаного з contraho «стягаю; спричиняю; викликаю», утвореним за допомогою префікса com(con-) «з-» від traho «тягну; викликаю»;
р. болг. контра́кт, бр. кантра́кт, п. ч. слц. вл. kontrakt, м. контракт, схв. кòнтракт, слн. kontrákt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
контракта́нт
контракта́ція
контра́кти
«вибір парубками дівчат на водохрещі»
контра́ктний
контрактува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кантра́кт | білоруська |
| контра́кт | болгарська |
| kontrakt | верхньолужицька |
| contractus «стягання; здійснення; угода, договір, контракт» | латинська |
| контракт | македонська |
| Kontrákt | німецька |
| kontrakt | польська |
| контра́кт | російська |
| кòнтракт | сербохорватська |
| kontrakt | словацька |
| kontrákt | словенська |
| kontrakt | чеська |
| contraho «стягаю; спричиняю; викликаю» | ? |
| com(con-) «з-» | ? |
| traho «тягну; викликаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України