КОНТОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
конто́ра
запозичено за російським і польським посередництвом з німецької й голландської мов;
нім. Kontór «контора», гол. kantoor «тс.» походять від фр. comptoir «контора; письмовий стіл, прилавок», пов’язаного з compter «рахувати, лічити; зважати», що продовжує лат. computare «міркувати; розраховувати»;
р. болг. Конто́ра, бр. болг. канто́ра, п. kantor «контора; письмовий стіл», ч. kontor «канцелярська робота», слц. вл. kontor «контора», схв. кòнтора, слн. kontór «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
канто́ра
конто́рка
конторник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канто́ра | білоруська |
| Конто́ра | болгарська |
| канто́ра | болгарська |
| kontor «контора» | верхньолужицька |
| kantoor «тс.» | голландська |
| computare «міркувати; розраховувати» | латинська |
| Kontór «контора» | німецька |
| kantor «контора; письмовий стіл» | польська |
| Конто́ра | російська |
| кòнтора | сербохорватська |
| kontor «контора» | словацька |
| kontór «тс.» | словенська |
| comptoir «контора; письмовий стіл, прилавок» | французька |
| kontor «канцелярська робота» | чеська |
| compter «рахувати, лічити; зважати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України