КОНСУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́нсул «представник однієї держави в іншій»
запозичення з латинської мови;
лат. cōnsul «консул, кожний з двох виборних найвищих урядових осіб Римської республіки; (рідк.) радник; той, що дає поради (прізвисько Юпітера); (слат.) міський радник, бургомістр» пов’язане з cōnsulo «раджусь, обговорюю, думаю; дію, турбуюсь; питаю»;
р. бр. болг. ко́нсул, п. ч. вл. konsul, ч. слц. konzul, м. конзул, схв. кȏнсул, кȏнзул, слн. kónzul;
Фонетичні та словотвірні варіанти
консула́т
ко́нсульство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нсул | білоруська |
| ко́нсул | болгарська |
| konsul | верхньолужицька |
| cōnsul «консул, кожний з двох виборних найвищих урядових осіб Римської республіки; (рідк.) радник; той, що дає поради (прізвисько Юпітера); (слат.) міський радник, бургомістр» | латинська |
| конзул | македонська |
| konsul | польська |
| ко́нсул | російська |
| кȏнсул | сербохорватська |
| konzul | словацька |
| kónzul | словенська |
| кȏнзул | українська |
| konsul | чеська |
| konzul | чеська |
| cōnsulo «раджусь, обговорюю, думаю; дію, турбуюсь; питаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України