КОНСТИТУТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
конститу́ція «основний закон держави; будова організму»
запозичення з латинської мови;
лат. cōnstitūtio «установа; постанова; конституція» пов’язане з дієсловом cōnstituo «встановлюю; постановляю; влаштовую», утвореним з префікса com- (con-) «з-» і основи дієслова statuo «ставлю; зупиняю; саджаю», пов’язаного з sisto «ставлю, розташовую, зупиняю», sto (stare) «стою», спорідненими з псл. stati, укр. ста́ти;
р. болг. Конститу́ция, бр. канстыту́цыя, ст. констыту́цыя (1565), п. konstytucja, ч. konstituce, слц. konštitúcia, вл. konstitucija, м. схв. конститу́ција, слн. konstitúcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конститути́вний
«визначальний; який становить основу чого-небудь»
конституці́йний
(політ.)
конституціоналі́зм
конституціоналі́ст
конституціона́льний
(біол.)
конституюва́ти
«установлювати склад, зміст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канстыту́цыя | білоруська |
| Конститу́ция | болгарська |
| konstitucija | верхньолужицька |
| cōnstitūtio «установа; постанова; конституція» | латинська |
| конститу́ција | македонська |
| konstytucja | польська |
| stati | праслов’янська |
| Конститу́ция | російська |
| конститу́ција | сербохорватська |
| konštitúcia | словацька |
| konstitúcija | словенська |
| ста́ти | українська |
| konstituce | чеська |
| cōnstituo «встановлюю; постановляю; влаштовую» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| statuo «ставлю; зупиняю; саджаю» | ? |
| sisto «ставлю, розташовую, зупиняю» | ? |
| констыту́цыя (1565) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України