КОНСТАТИРОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
констату́вати
запозичення з французької мови;
фр. constater «констатувати, встановлювати» утворено на основі лат. constat «установлено, відомо», пов’язаного з дієсловом constare «твердо стояти; залишатися незмінним», що складається з префікса com- (con-) «з-» і дієслова stāre, sto «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста№ти, – CIC 354;
Kopaliński 521;
Holub–Lyer 257;
БЕР II 596;
Dauzat 200;
Walde– Hofm. II 596–598;
р. констати́ровать, бр. канстатава́ць, п. вл. konstatować, ч. konstatovati, слц. konštatovať, болг. констати́рам, м. конcmamúpa, схв. конcmamúpamu, слн. konstatírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
констата́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канстатава́ць | білоруська |
| констати́рам | болгарська |
| konstatować | верхньолужицька |
| constat «установлено, відомо» | латинська |
| конcmamúpa | македонська |
| konstatować | польська |
| stati | праслов’янська |
| констати́ровать | російська |
| конcmamúpamu | сербохорватська |
| konštatovať | словацька |
| konstatírati | словенська |
| ста'ти | українська |
| constater «констатувати, встановлювати» | французька |
| konstatovati | чеська |
| constare «твердо стояти; залишатися незмінним» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| sto «стояти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України