КОНСПІРАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
конспіра́ція
конспірати́вний, конспіраційний, конспірува́ти;
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Konspiratión, фр. англ. conspiration походять від лат. cōnspīrātio «змова; угода», пов’язаного з conspirare «разом звучати; бути згодним; узгоджуватися; таємно змовлятися», що складається з префікса com- (con-) «з-» і основи дієслова spīro «дую; дихаю», спорідненого з псл. piskati «свистати, пищати», укр. пи́скати, пи́щати;
р. болг. конспирация, бр. канспіра́цыя, п. konspiracja, ч. konspirace, слц. konšpirácia, вл. konspiracija, м. схв. конспира́ција, слн. konspiracija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конспіра́тор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| conspiration | англійська |
| канспіра́цыя | білоруська |
| конспирация | болгарська |
| konspiracija | верхньолужицька |
| cōnspīrātio «змова; угода» | латинська |
| конспира́ција | македонська |
| Konspiratión | німецька |
| konspiracja | польська |
| piskati «свистати, пищати» | праслов’янська |
| конспирация | російська |
| конспира́ција | сербохорватська |
| konšpirácia | словацька |
| konspiracija | словенська |
| пи́скати | українська |
| conspiration | французька |
| konspirace | чеська |
| conspirare «разом звучати; бути згодним; узгоджуватися; таємно змовлятися» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| spīro «дую; дихаю» | ? |
| пи́щати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України