КОНОВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
кін «місце гри; сцена; (заст.) місце публічного покарання; [кут] Ж»
псл. konъ похідне від *čęti «почати», що має спільний корінь із zakonъ «закон»;
споріднене з лтс. atkan «знову» (‹балт. *kana-), дінд. kanīnaḥ «молодий», kanya «дівчина»;
р. кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]», бр. кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі», др. конъ «мета», п. pokon «[початок]; (ст.) кінець», ч. ст. dokona «до кінця, повністю», слц. napokon «нарешті, кінець кінцем», нл. kón «зовнішність, вигляд; термін, строк», схв. кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця»), ùскон «початок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон
«сцена»
ко́нати
«міряючись руками на палиці, розподіляти ролі при грі у м’яча»
кона́тий
«кутастий»
кони́ти
«класти певним способом палицю на кону»
ко́новий
коня́стий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі» | білоруська |
| kanīnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| kanyā́ «дівчина» | давньоіндійська |
| конъ «мета» | давньоруська |
| atkan «знову» (‹балт. *kana-) | латиська |
| kón «зовнішність, вигляд; термін, строк» | нижньолужицька |
| pokon «[початок]; (ст.) кінець» | польська |
| konъ «почати» | праслов’янська |
| zakonъ «закон» | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]» | російська |
| кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця») | сербохорватська |
| ùскон «початок» | сербохорватська |
| napokon «нарешті, кінець кінцем» | словацька |
| dokona «до кінця, повністю» | чеська |
| dokona «до кінця, повністю» | ? |
кінь «Equus L.» (зоол.)
псл. konь, – не зовсім ясне;
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| konь | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України