КОНКРЕТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

конкре́тний «який існує реально; цілком точний, предметно визначений»

видозмінене запозичення з німецької або французької мови;
нім. konkrét, фр. concret походять від лат. concrētus «згущений» густий;
ущільнений, затверділий;
матеріальний, відчутний (на дотик)», пов’язаного з дієсловом concresco «зростаюся, згущуюся, твердішаю, ущільнююся, густішаю; утворююся; замерзаю», яке складається з префікса com- (con-) «з-» і дієслова crēsco «росту, зростаю, виникаю; збільшуюсь», пов’язаного з дієсловом creo «творю», створюю;
роблю;
викликаю»;
р. конкре́тный, бр. канкрэ́тны, п. вл. konkretny, ч. konkrétní, слц. konkrétny, болг. Конкре́тен, м. конкретен, схв. кòнкретан (кòнкрēтан), слн. konkréten «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

конкретиза́ція
конкретизу́вати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
канкрэ́тны білоруська
Конкре́тен болгарська
konkretny верхньолужицька
concrētus «згущений» латинська
конкретен македонська
konkrét німецька
konkretny польська
конкре́тный російська
кòнкретан (кòнкрēтан) сербохорватська
konkrétny словацька
konkréten «тс.» словенська
concret французька
konkrétní чеська
concresco «зростаюся, згущуюся, твердішаю, ущільнююся, густішаю; утворююся; замерзаю» ?
com- «з-» (con-) ?
crēsco «росту, зростаю, виникаю; збільшуюсь» ?
creo «творю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України