КОНДУКТОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
конду́ктор
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Kondúktor «кондуктор, провідник», фр. conducteur «тс.; наглядач», англ. conductor «кондуктор», походять від слат. conductor «той, хто веде; супровідник, конвоїр», пов’язаного з дієсловом лат. conduco «збираю, переводжу; утворюю, зводжу», яке складається з префікса com- (con-) «з-» і основи дієслова dūco «веду, проводжу, тягну»;
р. болг. конду́ктор, бр. канду́ктар, п. слц. konduktor, ч. konduktér, ст. konduktor, м. кондукто(е)р, схв. кондỳктēр, слн. konduktêr;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| conductor «кондуктор» | англійська |
| канду́ктар | білоруська |
| конду́ктор | болгарська |
| conduco «збираю, переводжу; утворюю, зводжу» | латинська |
| кондукто(е)р | македонська |
| Kondúktor «кондуктор, провідник» | німецька |
| konduktor | польська |
| конду́ктор | російська |
| кондỳктēр | сербохорватська |
| conductor «той, хто веде; супровідник, конвоїр» | середньолатинська |
| konduktor | словацька |
| konduktêr | словенська |
| conducteur «тс.; наглядач» | французька |
| konduktér | чеська |
| com- «з-» (con-) | ? |
| dūco «веду, проводжу, тягну» | ? |
| konduktor | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України