КОНАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кона́р «груба гілка, що росте від стовбура дерева»

псл. [konarъ], очевидно, пов’язане з *kъnъ «обрубаний стовбур дерева» (п. kien «тс.»);
менш переконливе пов’язання з псл. konъ «кінець» (Bern. I 557) або з ч. [klomeň (glomeň)] «гілляка» (Machek ESJČ 272);
думка про запозичення в українську мову з польської (Онышкевич Исслед. п. яз. 243) необґрунтована;
п. konar «груба гілка, що росте з самого кореня», ч. (мор.) слц. konár «гілляка, особливо груба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кона́ри (мн.)
конари́стий «гіллястий»
ко́нора «основне відгалуження дерева; один з двох чи кількох стовбурів, що ростуть з одного кореня»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
konar «груба гілка, що росте з самого кореня» польська
konarъ праслов’янська
konъ «кінець» праслов’янська
klomeň «гілляка» (glomeň)] (Machek ESJČ 272) чеська
слц. konár «гілляка, особливо груба» (мор.) чеська
*kъnъ «обрубаний стовбур дерева» (п. kien «тс.») ?

конара́ «отара овець, відгодована для різання»

тур. kanara «бойня, різниця» є похідним від kan «кров», спорідненого з кумик. балкар. карач. kan;

ґо́внар «поламане старе дерево»

очевидно, результат діалектної видозміни форми [кона́р] «товста гілляка» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кона́р «товста гілляка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України