КОМІСАРІАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
коміса́р «службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; у деяких країнах і в Росії XIX --початку XX ст. поліцейський чиновник; пристав»
очевидно, через російське й польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
нім. Kommissár «комісар», Kommissariát, фр. commissaire «комісар; уповноважений», commissariat походять від слат. commissārius «довірена особа, уповноважений», пов’язаного з дієсловом соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати», до якого зводиться й укр. комíсія;
р. комисса́р, бр. каміса́р, п. komisarz, ч. komisař, слц. слн. komisár, вл. komisar, болг. комиса́р, м. комеса́р, схв. комèсāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комісаріа́т
«установа, яку очолює комісар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каміса́р | білоруська |
| комиса́р | болгарська |
| komisar | верхньолужицька |
| комеса́р | македонська |
| Kommissár «комісар» | німецька |
| komisarz | польська |
| комисса́р | російська |
| комèсāр | сербохорватська |
| commissārius «довірена особа, уповноважений» | середньолатинська |
| komisár | словацька |
| komisár | словенська |
| комíсія | українська |
| commissaire «комісар; уповноважений» | французька |
| komisař | чеська |
| Kommissariát | ? |
| соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України