КОМІСАРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коміса́р «службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; у деяких країнах і в Росії XIX --початку XX ст. поліцейський чиновник; пристав»
очевидно, через російське й польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
нім. Kommissár «комісар», Kommissariát, фр. commissaire «комісар; уповноважений», commissariat походять від слат. commissārius «довірена особа, уповноважений», пов’язаного з дієсловом соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати», до якого зводиться й укр. комíсія;
р. комисса́р, бр. каміса́р, п. komisarz, ч. komisař, слц. слн. komisár, вл. komisar, болг. комиса́р, м. комеса́р, схв. комèсāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комісаріа́т
«установа, яку очолює комісар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каміса́р | білоруська |
| комиса́р | болгарська |
| komisar | верхньолужицька |
| комеса́р | македонська |
| Kommissár «комісар» | німецька |
| komisarz | польська |
| комисса́р | російська |
| комèсāр | сербохорватська |
| commissārius «довірена особа, уповноважений» | середньолатинська |
| komisár | словацька |
| komisár | словенська |
| комíсія | українська |
| commissaire «комісар; уповноважений» | французька |
| komisař | чеська |
| Kommissariát | ? |
| соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати» | ? |
піоне́р «людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; член масової дитячої організації в СРСР»
запозичення з французької мови;
фр. pionnier (ст. pаonnier) спочатку «піхотинець; армія працівників», з ХІХ ст. «піонер, дослідник; сапер» походить від іменника pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка», ст. pеon «піхотинець», що виводиться з нар.-лат. pedōnem, зн. в. від лат. pedō «піхотинець», pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія», пов’язаних з pēs (pedіs) «нога, стопа, ступня», спорідненим з псл. podъ, укр. під «низ, основа»;
суфікс фр. -ier виводиться від лат. -ārius, який входить також в основу укр. коміса́р, нота́ріус тощо;
р. болг. м. пионе́р, р. заст. пиони́р, бр. піяне́р, п. слц. pionier, ч. pionýr, вл. pioněr, схв. пиòнūр, слн. pionír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піоне́рія
піоне́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піяне́р | білоруська |
| пионе́р | болгарська |
| pioněr | верхньолужицька |
| pedō «піхотинець» | латинська |
| pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія» | латинська |
| pēs | латинська |
| пионе́р | македонська |
| pedōnem | народнолатинська |
| pionier | польська |
| podъ | праслов’янська |
| пионе́р | російська |
| пиони́р (заст.) | російська |
| пиòнūр | сербохорватська |
| pionier | словацька |
| pionír | словенська |
| під «низ, основа» | українська |
| коміса́р | українська |
| нота́ріус | українська |
| pionnier «піхотинець; армія працівників» (ст. pаonnier) | французька |
| pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка» | французька |
| pionýr | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України