КОМІСАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коміса́р «службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; у деяких країнах і в Росії XIX --початку XX ст. поліцейський чиновник; пристав»
очевидно, через російське й польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
нім. Kommissár «комісар», Kommissariát, фр. commissaire «комісар; уповноважений», commissariat походять від слат. commissārius «довірена особа, уповноважений», пов’язаного з дієсловом соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати», до якого зводиться й укр. комíсія;
р. комисса́р, бр. каміса́р, п. komisarz, ч. komisař, слц. слн. komisár, вл. komisar, болг. комиса́р, м. комеса́р, схв. комèсāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комісаріа́т
«установа, яку очолює комісар»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каміса́р | білоруська |
комиса́р | болгарська |
komisar | верхньолужицька |
комеса́р | македонська |
Kommissár «комісар» | німецька |
komisarz | польська |
комисса́р | російська |
комèсāр | сербохорватська |
commissārius «довірена особа, уповноважений» | середньолатинська |
komisár | словацька |
komisár | словенська |
комíсія | українська |
commissaire «комісар; уповноважений» | французька |
komisař | чеська |
Kommissariát | ? |
соmmittere «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати» | ? |
піоне́р «людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; член масової дитячої організації в СРСР»
запозичення з французької мови;
фр. pionnier (ст. pаonnier) спочатку «піхотинець; армія працівників», з ХІХ ст. «піонер, дослідник; сапер» походить від іменника pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка», ст. pеon «піхотинець», що виводиться з нар.-лат. pedōnem, зн. в. від лат. pedō «піхотинець», pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія», пов’язаних з pēs (pedіs) «нога, стопа, ступня», спорідненим з псл. podъ, укр. під «низ, основа»;
суфікс фр. -ier виводиться від лат. -ārius, який входить також в основу укр. коміса́р, нота́ріус тощо;
р. болг. м. пионе́р, р. заст. пиони́р, бр. піяне́р, п. слц. pionier, ч. pionýr, вл. pioněr, схв. пиòнūр, слн. pionír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піоне́рія
піоне́рство
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
піяне́р | білоруська |
пионе́р | болгарська |
pioněr | верхньолужицька |
pedō «піхотинець» | латинська |
pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія» | латинська |
pēs | латинська |
пионе́р | македонська |
pedōnem | народнолатинська |
pionier | польська |
podъ | праслов’янська |
пионе́р | російська |
пиони́р (заст.) | російська |
пиòнūр | сербохорватська |
pionier | словацька |
pionír | словенська |
під «низ, основа» | українська |
коміса́р | українська |
нота́ріус | українська |
pionnier «піхотинець; армія працівників» (ст. pаonnier) | французька |
pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка» | французька |
pionýr | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України