КОМІРЦІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

коміре́ць «заглиблення у віконній рамі для скла»

неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

комірчик «тс.»

ко́мір «смужка в одязі коло шиї»

запозичення з польської мови;
п. kołnierz «комір», як і вл. kornar, схв. кȍлијер, кȍлūр «тс.», слн. kolér «тс.; верхня планка ярма», походить від свн. kolner (koller, kollier) «комір, хомут», яке через фр. ст. collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» зводиться до слат. collare (collarium) «комір; оздоба на шию; ошийник», що походить від лат. collum «шия», спорідненого з гот. двн. дангл. hals «тс.», псл. kolo, укр. ко́ло;
р. [ковне́p, ко́вне́рь, κо́вник], бр. каўне́р, ст. колнеръ (1515);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кавне́р «тс.»
ко́вмір
ко́внір
ком'є́р
коміре́ць
ко́мні́р
конір
підкоміре́ць
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каўне́р білоруська
kornar верхньолужицька
hals «тс.» готська
hals «тс.» давньоанглійська
hals «тс.» давньоверхньонімецька
collum «шия» латинська
kołnierz «комір» польська
kolo праслов’янська
ковне́p російська
кȍлијер сербохорватська
kolner «комір, хомут» (koller, kollier) середньоверхньнімецька
collare «комір; оздоба на шию; ошийник» (collarium) середньолатинська
kolér «тс.; верхня планка ярма» словенська
ко́ло українська
ко́вне́рь українська
κо́вник українська
collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» французька
кȍлūр «тс.» ?
collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» ?
колнеръ (1515) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України