КОМУНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кому́на «форма сільськогосподарського кооперування; адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління (у деяких країнах); незалежна від феодала міська громада з правом самоврядування (за середньовіччя у Зах. Європі)»
запозичення з французької мови;
фр. commune «комуна; община; волость» походить від нар.-лат. commūnia «група людей, які живуть разом», пов’язаного з лат. commūnis «спільний, загальний; звичайний», букв. «разом виконуваний, разом зобов’язаний», утвореного з прийменника cum «разом, з» і основи іменника mūnus «обов’язок, служба, посада; завдання», спорідненого з псл. měna «зміна, обмін», укр. мі́на «тс.»;
р. комму́на, бр. каму́на, п. ч. вл. komuna, слц. слн. komúna, болг. м. схв. комýна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комуна́льний
«який належить до міського господарства, пов’язаний з ним»
комуна́льник
«той, хто працює у системі комунального господарства»
комуна́р
«учасник Паризької комуни; член комуни (сільськогосподарської та ін.)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каму́на | білоруська |
| комýна | болгарська |
| komuna | верхньолужицька |
| commūnis «спільний, загальний; звичайний» | латинська |
| комýна | македонська |
| commūnia «група людей, які живуть разом» | народнолатинська |
| komuna | польська |
| měna «зміна, обмін» | праслов’янська |
| комму́на | російська |
| комýна | сербохорватська |
| komúna | словацька |
| komúna | словенська |
| мі́на «тс.» | українська |
| commune «комуна; община; волость» | французька |
| komuna | чеська |
| cum «разом, з» | ? |
| mūnus «обов’язок, служба, посада; завдання» | ? |
комуні́зм
через російську і далі, можливо, через німецьку мову (нім. Kommunísmus «комунізм», Kommuníst «комуніст») запозичено з французької;
фр. communisme «комунізм», communiste «комуніст; комуністичний», англ. communism, communist утворені в кінці 30-х років XIX ст. від лат. commūnis «спільний, загальний; звичайний; товариський», до якого зводиться й укр. кому́на;
р. коммуни́зм, бр. комуні́зм, п. вл. komunizm, ч. komunismus, слц. komunizmus, болг. комуни́зъм, м. комуни́зам, схв. комунѝзам, слн. komunízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комуні́ст
комуністи́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| communism | англійська |
| комуні́зм | білоруська |
| комуни́зъм | болгарська |
| komunizm | верхньолужицька |
| commūnis «спільний, загальний; звичайний; товариський» | латинська |
| комуни́зам | македонська |
| komunizm | польська |
| коммуни́зм | російська |
| комун | сербохорватська |
| komunizmus | словацька |
| komunízem | словенська |
| кому́на | українська |
| communisme «комунізм» | французька |
| komunismus | чеська |
| communiste «комуніст; комуністичний» | ? |
| від | ? |
комюніке́ «урядове повідомлення»
запозичення з французької мови;
фр. communiqué «комюніке» пов’язане з дієсловом communiquer «повідомляти», що походить від лат. commūnicāre «робити спільним; з’єднувати; повідомляти»;
р. коммюнике, бр. комюніке́, ч. слц. слн. komuniké, вл. komunikej, болг. комюнике́, схв. комунѝкē (j);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| комюніке́ | білоруська |
| комюнике́ | болгарська |
| komunikej | верхньолужицька |
| commūnicāre «робити спільним; з’єднувати; повідомляти» | латинська |
| коммюнике | російська |
| комун (j) | сербохорватська |
| komuniké | словацька |
| komuniké | словенська |
| communiqué «комюніке» | французька |
| komuniké | чеська |
| communiquer «повідомляти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України