КОМПРОМІС — ЕТИМОЛОГІЯ
компромі́с «угода; поступка»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Kompromíß, фр. compromis, англ. compromise походять від лат. comprōmissum «угода, компроміс», пов’язаного з comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб підкоритися рішенню третейського судді», утвореним з префікса com- «з-» і основи дієслова prōmitto «обіцяю; пропоную», яке, в свою чергу, складається з префікса pro- «перед-» і основи дієслова mitto «кидаю; випускаю; насилаю»;
р. компроми́сс, бр. кампрамі́с, ст, компромисъ (1570), п. ч. слц. вл. kompromis, болг. компро́мис, м. компромис, схв. компрòмис, слн. kompromís;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| compromise | англійська |
| кампрамі́с | білоруська |
| компро́мис | болгарська |
| kompromis | верхньолужицька |
| comprōmissum «угода, компроміс» | латинська |
| компромис | македонська |
| Kompromíß | німецька |
| kompromis | польська |
| компроми́сс | російська |
| компрòмис | сербохорватська |
| kompromis | словацька |
| kompromís | словенська |
| ст | українська |
| компромисъ (1570) | українська |
| compromis | французька |
| kompromis | чеська |
| comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб підкоритися рішенню третейського судді» | ? |
| com- «з-» | ? |
| prōmitto «обіцяю; пропоную» | ? |
| pro- «перед-» | ? |
| mitto «кидаю; випускаю; насилаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України