КОМПОТ — ЕТИМОЛОГІЯ
компо́т
запозичення з французької мови;
фр. compote «компот», ст. composte «тс.», продовжує лат. composita, форму жін. р. дієприкметника compositus «складений, складний» від дієслова compōno «складаю; збираю; з’єдную»;
р. болг. компот, бр. кампо́т, п. ч. вл. kompot, слц. слн. kompót, м. компот, схв. кòмпōт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
компо́тниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кампо́т | білоруська |
| компот | болгарська |
| kompot | верхньолужицька |
| composita | латинська |
| компот | македонська |
| kompot | польська |
| дієприкметника compositus «складений, складний» | російська |
| компот | російська |
| кòмпōт | сербохорватська |
| kompót | словацька |
| kompót | словенська |
| compote «компот» | французька |
| kompot | чеська |
| composte «тс.» | ? |
| дієприкметника compositus «складений, складний» | ? |
| compōno «складаю; збираю; з’єдную» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України