КОМПЛІМЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
компліме́нт
через російське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
н. Komplimént, фр. compliment, іт. complimento походять від ісп. cumplimiento (›cumplimiento) «комплімент; виконання, здійснення (бажань)», пов’язаного з дієсловом cumplir (‹complir) «виконати, завершити», яке через нар.-лат. *соmрlіге «тс.» зводиться до лат. compleo «наповняю; формую; завершую; виконую»;
р. болг. м. комплиме́нт, бр. Кампліме́нт, п. komplement, ч. слц. вл. kompliment, схв. комплùмен(а), слн. komplimènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
компліме́нтник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Кампліме́нт | білоруська |
| комплиме́нт | болгарська |
| kompliment | верхньолужицька |
| cumplimiento «комплімент; виконання, здійснення (бажань)» (›cumplimiento) | іспанська |
| complimento | італійська |
| compleo «наповняю; формую; завершую; виконую» | латинська |
| комплиме́нт | македонська |
| *соmрlіге «тс.» | народнолатинська |
| Komplimént | німецька |
| komplement | польська |
| комплиме́нт | російська |
| комплùмен(а) | сербохорватська |
| kompliment | словацька |
| komplimènt | словенська |
| compliment | французька |
| kompliment | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України