КОМПЛЕКТУ — ЕТИМОЛОГІЯ

через польське і, далі, французьке (фр. complet) посередництво запозичене з латинської мови і видозмінене під впливом комплектува́ти, р. комплектовать, яке походить від нім. komplektíeren «поповнювати, доповнювати», що зводиться до лат. complector «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую», утвореного за допомогою префікса com- «з-» від дієслова plecto «плету, звиваю», спорідненого з псл. plesti, укр. пле́сти́;

лат. complētus є пасивним дієприкметником від дієслова compleo «наповняю; комплектую, поповнюю», що складається з префікса com- і дієслівної основи - рlео «наповняю», пов’язаної з прикметником pienus «повний», спорідненим з псл. *р^ьlnъ «повний», укр. повний;

р. болг. компле́кт, бр. кампле́кт, п. ч. слц. вл. komplet, м. комплет, схв. кòмплет, кòмплēт, слн. komplet;

неясне;

можливо, пов’язане з компле́кт;