КОМОННА — ЕТИМОЛОГІЯ
комо́нь «кінь» (заст.)
псл. komonь;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);
пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);
р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
к
«вершник; власник коня; стайня»
комани́ця
«похітлива безплідна жінка»
комени́ця
«тс.»
коменне́
«податок з верхового коня»
(заст.)
коми́нниця
«безплідна корова; безплідна жінка»
ком́нниця
«тс.»
комо́н
«тс.»
комони́ця
«похітлива кобила; безплідна жінка»
комо́нний
«який їде на коні»
(заст.)
комо́нник
«вершник»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens) | давньоіндійська |
| комонь «кінний загін; вершник» (іст.) | давньоруська |
| Hummel (назва бика) | нововерхньонімецька |
| humre «тихо іржати» | норвезька |
| komonь | праслов’янська |
| konь (‹*komnь) | праслов’янська |
| camnet «кінь» | прусська |
| комонь «тс.» | старослов’янська |
| komoň «кінь» | чеська |
| кінь | ? |
| ко́мо́нь «кінь» (у піснях) | ? |
| komon(n)ik «вершник» (з др.?) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України