КОМИНАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́мин «передня (нижня) частина димоходу варистої печі; димохід; димар; [поличка кремінної рушниці]»
Brückner 250;
Walde–Hofm. I 147. – Див. ще камі́н;
Ernout–Meillet I 90;
Дворецкий 1976, 149;
Fraenkel 213;
Kluge–Mitzka 343;
Bern. I 553–554;
Popović ZfSlPh 23, 127–128;
Skok II 133;
БЕР II 572;
Machek ESJČ 271;
Holub–Lyer 250;
Korbut PF 4, 398;
Sławski II 385;
Галай Веснік БДУ 1978/2, 34;
Цыганенко 210;
Фасмер II 302;
Топоров III 190;
Richhardt 67;
лат. camīnus «піч, горно; вогнище, жаровня» походить від гр. κάμῑνος «піч (для випалу або плавки), горно; кухонна піч», до якого зводиться також укр. камі́н;
очевидно, через польську або чеську і далі, можливо, через середньоверхньонімецьку мову (свн. kámīn «топка; камін, коминок; димохід, димар») запозичено з латинської;
р. [ко́мин] «передня частина печі; димохід, димар; верхня частина печі за трубою; невелика плита у кутку печі», [ко́мен] «тс.», [ко́мень] «передня частина печі; пічна труба, димохід; карниз для сірників; верх голландської печі», [ко́минь] «передня частина печі, виступ біля димоходу; пристосування перед піччю для виходу диму і для перегородки», бр. ко́мін «димар», ст. коминъ (1516), п. komin «димохід; димар (на даху будинку), комин; камін, коминок», ч. komín «димохід; [циліндр лампи]», слц. komín «димар; пристрій для провітрювання, висушування і под., схожий на димар; вертикальний жолоб у кам’яній стіні», болг. коми́н «димар; [вогнище]», [коми́на] «отвір над печерою», [коми́нь] «сажа», м. камин «димар», схв. [кòмūн] «димохід, димар; (ст.) вогнище, кухня», слн. kómen «вогнище; димохід, димар; припічок», [kómin) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́мен
«димохід, димар Ж; особливий вид ковпака для димарів з чотирма протилежно розташованими виходами для диму Я»
комина́р
«сажотрус»
коминарчу́к
«хлопець-сажотрус»
коминне́
«подимне»
комино́ве
«тс.»
ко́мино́к
«кімнатна піч із широким отвором для палива та прямим димоходом; [циліндр у рушниці, куди закладаються пістони; пістон, виступ у рушниці Ж]»
коминя́р
коминяру́дк
«тс.»
ко́мін
«тс.; частина димаря над дахом Л»
коміня́р
«тс.»
коміня́рство
«ремесло сажотруса»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́мін «димар» | білоруська |
коми́н «димар; [вогнище]» | болгарська |
камин «димар» | македонська |
komin «димохід; димар (на даху будинку), комин; камін, коминок» | польська |
ко́мин «передня частина печі; димохід, димар; верхня частина печі за трубою; невелика плита у кутку печі» | російська |
кòмūн «димохід, димар; (ст.) вогнище, кухня» | сербохорватська |
komín «димар; пристрій для провітрювання, висушування і под., схожий на димар; вертикальний жолоб у кам’яній стіні» | словацька |
kómen «вогнище; димохід, димар; припічок» | словенська |
ко́мен «тс.» | українська |
ко́мень «передня частина печі; пічна труба, димохід; карниз для сірників; верх голландської печі» | українська |
ко́минь «передня частина печі, виступ біля димоходу; пристосування перед піччю для виходу диму і для перегородки» | українська |
коми́на «отвір над печерою» | українська |
коми́нь «сажа» | українська |
kómin «тс.» | українська |
komín «димохід; [циліндр лампи]» | чеська |
коминъ (1516) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України