КОМБІНАТ — ЕТИМОЛОГІЯ

н. Kombinát, фр. combinat виводиться від лат. combīnātus «з’єднаний», пов’язаного з combino «зв’язую (по два), здвоюю; з’єдную», утвореним за допомогою префікса com- від числівника bīnī «по два», похідного від bis «двічі, удвоє»;

запозичення з німецької або французької мови;

р. болг. м. комбина́т, бр. камбіна́т, п. вл. kombinat, ч. слц. слн. kombinát, схв. комбинат «тс.»;

запозичення з англійської мови;

англ. combine (c.-r.) «комбайн» виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення combine harvester букв. «комбінована збиральна машина», де слово combine як субстантивована форма із значенням «з’єднання, поєднання» відповідає дієслову combine «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати», що походить від пізнього лат. combinare «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле», до якого зводиться й укр. комбіна́т;

форма комба́йнер походить від англ. combiner «комбайнер», пов’язаного з combine;

р. болг. комба́йн, бр. камба́йн, п. ч. слц. вл. kombajn, м. Комба́јн, схв. кȍмбајн, слн. kombájn;

запозичення з латинської мови;

слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від лат. combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбіна́т, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тс.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»;

форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови;

фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з лат. combino «зв’язую по два, поєдную»;

р. болг комбина́ция, бр. камбіна́цыя, п. kombinacja, ч. kombinace, слц. kombinácia, вл. kombinacija, м. схв. комбина́ција, слн. kombinácija;