КОМАХИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кома́ха (ент.)
пн.-сл. [kom-ax-/kom-as-], очевидно, пов’язане давнім паралелізмом кінцевих суфіксальних приголосних -r- i -s-, -x- з однокореневим терміном псл. kom-аг-ъ «комар»;
можливе також вторинне зближення з укр. мура́ха «Formica», мура́шка «тс.», що входять, як і комари, бджоли, джмелі, до класу комах;
р. [комаха] «фарбувальний хробак, червень, Coccus cacti», [кома́шка] «будь-яка маленька комаха; комарик; мошка; [мурашка]», [комашни́к] «мурашник», [комашня́] «рій комарів або мошок; мошкара; мурашки», п. [kómasy] «комарі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кома́ство
«комахи»
(зб.)
комахня́
«тс.; руді мурашки»
комаши́на
«одна комаха; [комашка Ж]»«маленька комаха; [мурашка Ж, Пі]»
кома́шни́к
«мурашник»
комашни́ця
«мурашник»
комашня́
«тс.; (розм.) мурашки, мурашник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kómasy «комарі» | польська |
| kom-аг-ъ «комар» | праслов’янська |
| комаха «фарбувальний хробак, червень, Coccus cacti» | російська |
| мура́ха «Formica» | українська |
| кома́шка «будь-яка маленька комаха; комарик; мошка; [мурашка]» | українська |
| комашни́к «мурашник» | українська |
| комашня́ «рій комарів або мошок; мошкара; мурашки» | українська |
| kom-ax-/kom-as- | ? |
| -r- | ? |
| -x- | ? |
| мура́шка «тс.» | ? |
комаши́тися «метушитися; [копошитися]»
не зовсім ясні утворення;
зіставляються (Sławski II 393– 394) з р. [коми́ть] «збивати в грудки; давити, стискати, м’яти»;
пов’язувались також (Brückner 254) з псл. komonь «кінь»;
на ґрунті української мови зазнали зближення з основою слів кома́ха, кома́шка, кома́шни́к;
р. [комушаться] «ретельно і тихо чим-небудь займатися», [комси́ться] «возитися», п. komosić «дратувати, робити норовистим» (коня), komosić się «бути неприборканим» (про коня), схв. [комỳшати се] «опиратися, сперечатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кома́шкатися
«тс.»«неспокійно триматися»
комеши́тися
«копошитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| komosić «дратувати, робити норовистим»«бути неприборканим» (коня), komosić się (про коня) | польська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| коми́ть «збивати в грудки; давити, стискати, м’яти» | російська |
| комушаться «ретельно і тихо чим-небудь займатися» | російська |
| комỳшати се «опиратися, сперечатися» | сербохорватська |
| комси́ться «возитися» | українська |
| кома́ха | ? |
| кома́шка | ? |
| кома́шни́к | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України