КОМАРАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;

припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);

псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;

споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;

далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;

р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;

неясне;

можливо, похідне утворення з початкове зменшувальним суфіксом -(л)ик від незасвідченого *кумар (пор. подібний перехід ко- › ку- в п. [kumar, kumor, kumas] «комар», м. [кумар] «тс.»), що виникло з кома́р;

псл. čemerъ/ čemera «отруйна рослина (здебільшого чемериця); рослинна отрута»;

споріднене з лит. kẽmeras (бот.) «сідач, Eupatorium L.», лтс. cemeriņš «чемериця», двн. hemera, нвн. [Hemern] «тс.», далі з дінд. camarika- (бот.) «Bauhinia variegata», kamalam «лотос», гр. ϰάμαρος (бот.) «дельфіній», ϰάμμαρος (бот.) «аконіт»;

іє. *kemer-;

менш обґрунтовані спроби розглядати псл. čemerъ як утворення з експресивним префіксом če- від іє. *mer- «гіркий» (Holub–Kop. 91) або зіставляти з кома́р (Соболевский Slavia 5, 445);

р. че́мер (вет.), бр. чэ́мер «чемериця; гіркота», др. чемеръ «отрута», п. [cemir, ciemier, ciemierz, czemier] «хвороба; біль; задишка», ч. слц. čemer «пухлина; згусток крові», болг. че́мер «велика турбота, тяжка мука», м. чемер «тс.; отрута», схв. че̏ме̑р «отрута; гнів, скорбота», слн. čemér «отрута, гній, жовч; гнів», цсл. чємєръ «чемериця (отруйна рослина)»;