КОМАНДАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
коменда́нт «той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району; військовий начальник у населеному пункті; той, хто керує військовими перевезеннями; керівник будинку, що належить установі; [командир]»
очевидно, через російське посередництво запозичено з французької або німецької мови;
фр. commandant «комендант; командуючий, командир, начальник», нвн. Kommandánt «військовий комендант; командир корабля», ст. Kommendant «командир» зводяться до лат. commendāns (род. в. commendantis) «той, хто дає доручення, рекомендує», субстантивованого дієприкметника теп. ч. від дієслова commendare «доручати, передавати; рекомендувати»;
р. болг. коменда́нт, бр. каменда́нт, п. komendant, ч. заст. komendant, слц. [komendant], м. команда́нт, схв. ст. і діал. komèndanat, komèndāt, слн. komandánt «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комендату́ра
«установа, яку очолює військовий комендант»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каменда́нт | білоруська |
| коменда́нт | болгарська |
| commendāns «той, хто дає доручення, рекомендує» (род. в. commendantis) | латинська |
| команда́нт | македонська |
| Kommandánt «військовий комендант; командир корабля» | нововерхньонімецька |
| komendant | польська |
| коменда́нт | російська |
| komèndanat | сербохорватська |
| komèndāt | сербохорватська |
| komendant | словацька |
| komandánt «тс.» | словенська |
| commandant «комендант; командуючий, командир, начальник» | французька |
| commendare «доручати, передавати; рекомендувати» | чеська |
| komendant | чеська |
| Kommendant «командир» | ? |
| commendare «доручати, передавати; рекомендувати» | ? |
| komendant | ? |
| komèndanat | ? |
| komèndāt | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України