КОМАНДАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

кома́нда «короткий наказ, розпорядження; керівництво військовою частиною; невелика військова частина, виділена в окрему одиницю; екіпаж судна; спортивний колектив на чолі з капітаном; група людей, що виконує якусь роботу»

очевидно, через російську і, далі, через німецьку чи французьку мови (нім. Kommando «командування; наказ, загін; спортивний колектив», фр. commande «замовлення; керування») запозичено з італійської;
іт. comando «команда, наказ; командування», як і ісп. comando «тс.», зводиться до нар.-лат. commando «доручаю, наказую», пов’язаного з лат. commendo «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю», до якого зводиться й укр. манда́т;
слово команди́р, очевидно, через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. kommandieren «наказувати, командувати» або Kommandeur «командир, начальник; командор») запозичено з французької;
фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor «тс.» пов’язані з дієсловом commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати), що походить від нар.-лат. commando «доручаю, наказую»;
р. болг. м. кома́нда, команди́р, бр. кама́нда, камандзі́р, п. заст., ст. komando «наказ, розпорядження», ч. komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура», komandyr «військовий начальник», komandér «кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник», слц. komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ», komandír (заст., військ.) «командир», kornandér «тс.», вл. komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)», komander «командир; комендант; командор», болг. м. кома́нда, схв. кèмāнда «команда, командування; комендатура», комàндūр «командир», слн. komanda «команда», komàndo «загін», komandír «командир», komandêr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кома «військове начальство»
команди́р
команди́риха (розм.)
кома́ндний
кома́ндувати
кома́ндувач
кома́ндуючий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кама́нда білоруська
кома́нда болгарська
кома́нда болгарська
komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
komander «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
comando «тс.» іспанська
comando «команда, наказ; командування» італійська
commendo «доручаю, передаю, рекомендую» латинська
кома́нда македонська
кома́нда македонська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
кома́нда російська
кèмāнда «команда, командування; комендатура» сербохорватська
komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komandír «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
kornandér «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komanda «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komàndo «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandír «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandêr «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
манда́т українська
команди́р українська
камандзі́р українська
комàндūр «командир» українська
commandeur «командор (ордену)» французька
komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandyr «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandér «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
com- «з-» ?
mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю» ?
команди́р ?
commandeor «тс.» ?
commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати) ?
komando «наказ, розпорядження» ?

командо́р «у середньовічних духовних і лицарських орденах -- одне з найвищих звань; один з вищих ступенів в ієрархії масонських лож; флотський чин (у Росії XVIII -- початку XIX ст.); звання голови яхт-клубу (в СРСР до 1926 p., y країнах Західної Європи і США); керівник пробігів та екскурсій; (заст.) начальник загону кораблів, який не має адміральського звання»

фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor, гол. commandéur «тс.; військовий командир», англ. commander «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену» зводяться до нар.лат. commandare «доручати, наказувати», з яким генетично пов’язане також укр. команда;
зовсім неприйнятне з огляду на семантику виведення р. командо́р «флотський чин» від п. komandor (Смирнов 147);
тлумачення р. командо́р як видозміненого за аналогією до форм кома́нда, кома́ндовать запозичення з італійської мови (іт. commodoro, Фасмер II 300) викликає сумнів;
до поширення пізнішого значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів» пор. укр. комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)», р. коммодо́р, п. komodor «тс.; титул голови яхт-клубу», ч. komodor «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник», komodore «тс.», болг. комодор «флотський командир (по чину – після контр-адмірала)», слн. komodór «командир загону військових кораблів», що через посередництво західноєвропейських мов (англ. commodore «флотський офіцерський чин; начальник загону кораблів, старший офіцер ескадри; голова яхт-клубу; авангардний конвоїр купецьких суден», іт. commodoro «флотський офіцерський чин», ісп. comodoro «тс.; комодор») зводяться також до лат. commendāre;
до розвитку давніших значень «командор чернечого ордену» і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів» пор. подібні п. kommendor (заст. рідк.) «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)», ст. comendor «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.– Мальтійського)», komendar, komender «тс.», ч. ст. komendor «монастирський начальник», р. ст. кумендеръ «командор ордену мечоносців», кумендерь «тс.», що, як і свн. kommendūr «командор (ордену)», kommendur, фр. ст. commendeor, походять з слат. commendor, паралельного до commendator «тс.», якому відповідають п. ст. komendator «магістр ордену іоаннітів», ч. komendátor «командор (ордену)», схв. слн. komendátor «тс.»;
конкретні джерела запозичення переконливо не встановлені, найвірогідніше, для окремих значень вони були різними;
очевидно, через російське і, можливо, через польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
р. болг. командо́р, бр. командо́р, п. komandor «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
commander «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену» англійська
командо́р білоруська
комодо «флотський командир (по чину -- після контр-адмірала)» болгарська
р «флотський командир (по чину -- після контр-адмірала)» болгарська
командо́р болгарська
commandéur «тс.; військовий командир» голландська
commendāre латинська
komandor польська
komodor «тс.; титул голови яхт-клубу» польська
kommendor «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)» (заст. рідк.) польська
komendator «магістр ордену іоаннітів» польська
komandor «тс.» польська
командо́р «флотський чин» російська
командо́р як видозміненого за аналогією до форм кома́нда російська
коммодо́р російська
кумендеръ «командор ордену мечоносців» російська
командо́р російська
komendátor «тс.» сербохорватська
kommendūr «командор (ордену)» середньоверхньнімецька
commendor середньолатинська
komodór «командир загону військових кораблів» словенська
komendátor «тс.» словенська
команда українська
комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)» українська
commandeur «командор (ордену)» французька
commendeor французька
komodor «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник» чеська
komendor «монастирський начальник» чеська
komendátor «командор (ордену)» чеська
commandeor ?
commandare «доручати, наказувати» ?
кома́ндовать (іт. commodoro, Фасмер II 300) ?
значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів» ?
комодо́р «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)» ?
komodore «тс.» ?
значень «командор чернечого ордену» ?
і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів» ?
подібні ?
comendor «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.-- Мальтійського)» ?
komendar ?
komender «тс.» ?
komendor «монастирський начальник» ?
кумендеръ «командор ордену мечоносців» ?
кумендерь «тс.» ?
kommendur ?
commendeor ?
commendator «тс.» ?
komendator «магістр ордену іоаннітів» ?

комендо́р «морський артилерист; матрос-навідник»

через посередництво російської мови запозичено, найвірогідніше, з англійської;
англ. commander «командир (флотський і піхотний – від роти і вище); старший офіцер, командуючий», як і гол. commandéur «військовий командир», утворене на основі нар.-лат. commendare «доручати, наказувати» або лат. commendāre «доручати», з яким етимологічно пов’язане й укр. кома́нда «наказ, розпорядження»;
р. комендо́р «тс.; старший з обслуги морської гармати», бр. камендо́р «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
commander «командир (флотський і піхотний -- від роти і вище); старший офіцер, командуючий» англійська
камендо́р «тс.» білоруська
commandéur «військовий командир» голландська
commendāre «доручати» латинська
commendare «доручати, наказувати» народнолатинська
комендо́р «тс.; старший з обслуги морської гармати» російська
кома́нда «наказ, розпорядження» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України