КОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ком (ком, ком, ком -- вигук на позначення повільної їзди)

неясне;

кім (у словосполученні к. снігу «грудка снігу»)

споріднене з лтс. kams «грудка», kama «брила», kamõls «клубок», лит. kamuolõs «тс.», а також з снн. ham «обгороджена ділянка», нн. «обгороджене поле», гр. κώμος «зв’язка»;
псл. kоmъ;
пов’язання з дінд. camuḥ «миска, чашка» (Petersson Glotta 8, 76) сумнівне;
п. [kom] є, мабуть, запозиченням з російської мови (Sławski II 389), ч. kominy – з південнослов’янських мов (Machek ESJČ 271);
р. ком «грудка», п. [kom] «грудка, брила», ч. заст. kominy «виноградні вижимки», болг. [ко́ми́на], м. комиње (зб.), схв. [кȍм] «тс.», кȍмина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

κо́моть «грудка»
ким'я́х
кимня́х «тс.»
кім'є́' (зб.)
кім'я́х «гроно; [грудка ягід, що злиплися]»
кімля́стий «грудчастий»
кімля́х «камінець»
кімтя́х «грудка; клаптик»
ко́мчити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́ми́на болгарська
κώμος «зв’язка» грецька
camūˊḥ «миска, чашка» давньоіндійська
kams «грудка» латиська
kama «брила» латиська
kamõls «клубок» латиська
kamuoly˜s «тс.» литовська
комиње (зб.) македонська
kom польська
kom «грудка, брила» польська
kоmъ праслов’янська
ком «грудка» російська
кȍм «тс.» сербохорватська
кȍмина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів» сербохорватська
ham «обгороджена ділянка» середньонижньонімецька
kominy чеська
kominy «виноградні вижимки» чеська

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);
псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;
назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;
до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. [konik, konicz], ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;
тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;
р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]» (з ч.), [komonika] «лядвенець», komunica «[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», [komonka], ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]», [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]», комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н «конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
комани́на «конюшина»
комани́чина «конюшина»
комани́чка «конюшина лучна»
кома́нка «тс.; фіалка триколірна»
команниця «конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»
кома́ця «тс.; фіалка триколірна»
комениця «конюшина лучна»
комони́ця «тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»
комо́нник «Succisa M. et. К.»
комо́нниця «конюшина польова»
кумани́ч «конюшина»
куманичина «конюшина лучна»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]» болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун» верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун» верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола» латиська
kamanė «джміль» литовська
комоника «буркун» македонська
komięga «тс.» польська
koniczyna польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]»ч.) польська
komъ «грудка, брила» праслов’янська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин» праслов’янська
ком російська
комя́га «човен» російська
ко́ники «полин звичайний» російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L російська
комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]» сербохорватська
komonica «тс.; конюшина» словацька
komónika «тс.» словенська
komónjica «тс.» словенська
конюши́на «Trifolium L.» українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий» українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.» українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.» українська
komonika «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина» українська
komunica «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина» українська
komonka українська
комани́ча українська
комани́ка українська
кому́нича «тс.» українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова» українська
комòњика українська
комòљика «тс.»«полин звичайний» українська
koníček чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum» чеська
komonice «буркун» чеська
комо́к «тс.» ?
*kъn- «жива істота; рослина» ?
камя́га ?
komonjь «кінь» ?
подібні ?
konik ?
konicz ?
koníček ?
konníček «тс.» ?
як «бджолина рослина, бджолина трава» ?
значенні «(дика) бджола» ?
komonicě «тс.» ?
komonnicě «тс.» ?
komonica «вид конюшини»«буркун» ?
komonc «вид конюшини»«буркун» ?

кома́р «Culex» (ент.)

менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;
припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);
далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;
споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;
псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;
р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

камарно́ «багато комарів» (присл.)
кома́рик «вид комахи -- шкідника трави й хвойних дерев, Cecidomyia onobrychidis Br. (Cecidomyia brachyhetera Schwäg.)»
комари́ний
комари́стий «багатий на комари»
комари́ха
комари́ця «тс. Ж, Г; москіт ВеЗн»
кома́рник «тс.; комарик пшеничний, Cecidomyia tritici Kirby.»
комарня́ (зб.)
кома́рство «тс.»
комаря́ «комарик»
комаря́чий
кума́р «тс.»
кума́рка «комар звичайний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кама́р «комар» білоруська
Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.» болгарська
komor верхньолужицька
humbal давньоверхньонімецька
camaráḥ «Bos grunniens» давньоіндійська
ко-маръ давньоруська
kams «тс.» латиська
kamane «тс.; джміль» латиська
kìmti «хрипнути» литовська
kamãnė «джміль» литовська
комар македонська
komar «тс.» нижньолужицька
komar польська
komъ «брила, глиба; груда» праслов’янська
*(š)čьmiti/sčemiti «затискати» праслов’янська
komarъ праслов’янська
camus «тс.» прусська
ком російська
кома́р «комар; [мурашка]» російська
кàмāр сербохорватська
hummen «дзижчати» середньоанглійська
humbel середньоверхньнімецька
hummen «дзижчати» середньоверхньнімецька
komár словацька
komár словенська
комаръ «тс.» старослов’янська
кім «брила, грудка» українська
щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164) українська
кама́р «мурашка» українська
kamor українська
kamosa українська
komos українська
komosa українська
kómas українська
kómora українська
ко́мар «темно-коричневий хрущ; ґедзь» українська
ку́мар «комар» українська
комарец українська
ку́мар українська
komár чеська
hummel «тс.» ?
*kem- ?
kamìnė «дика бджола» ?
kamene «джміль» ?
kamine ?
*čьmeljь «джміль» ?
komor ?
komór ?
kumar ?
kumor ?
komor ?
komar «тс.» ?

ком'ядува́ти «непокоїти; затримувати»

можливо, пов’язане з псл. *komǫ(u)diti «непокоїти; затримувати», що реконструюється на підставі даних інших слов’янських мов (пор. п. [komudzić] «затемнювати; бруднити», каш. [kuomuudzëc są] «захмарюватися», [rozkuomuudzëc] «нахмурити, понурити, засмутити», вл. komdźić «зволікати, затримувати», нл. komuźiś «тс.; марнувати час», стсл. мѫдити «баритися») як утворення з словотворчим компонентом ко- (напр., в укр. [ко-верта́ти] «повертати») від дієслова mǫditі (muditi);
форма ком՝ ядува́ти у такому разі вказує на існування псл. komęditi з іншим ступенем вокалізму;
Фонетичні та словотвірні варіанти

комнядли́ви́й «тс.»
комня́дний «неприємний, прикрий, дошкульний»
комнядова́ти «штовхати кулаками, давати стусанів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*komǫ(u)diti «непокоїти; затримувати» праслов’янська
komęditi праслов’янська
ко- (напр., в укр. [ко-верта́ти] «повертати»)(muditi) ?
ком ?
ядува́ти ?

хому́т «шийна частина кінської упряжі; (техн.) деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь»

псл. xomǫtъ;
загальновизнаної етимології не має;
припускається зв’язок із псл. *(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити», пор. скемі́ти, щемі́ти, оскоме́лок «гілка, тріска», р. ком «брила, груда», п. ст. szczmić «стискувати, охоплювати», ч. chomáč «жмут, гроно; купа», мор. [chomtat] «жадібно хватати щось» (Sławski I 75; Brückner 182);
сюди ж відноситься лит. kamanos (мн.) «шкіряна вуздечка», н. [Hamen] «хомут», снідерл. hāme, гол. haam «тс.» (ЭССЯ 8, 69–70);
заслуговує на увагу припущення про монголо-тюркське походження слова: монг. (k)hom «подушка під сідло верблюда», мн. khomut, тат. komyt, чув. khomyt;
носове ǫ на слов’янському ґрунті могло виникнути із подвоєння tt при запозиченні слова (tt l nt; -unt l ǫt) (Machek ESJČ 203; Holub–Lyer 204);
менш переконливі гіпотези про запозичення готського дієприкметника *hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» – Bern. I 395), про спорідненість з дінд. śámyā «палиця, клин, опора, точка опори», śamyati «старається, працює», śamáyati «заспокоює» (Machek Slavia 16, 192, 211);
р. хому́т, бр. хаму́т, др. хомутъ, п. chomąt, chomąto, ч. chomout, слц. chomút «ярмо», вл. нл. chomot, болг. хаму́т, хомо́т «ярмо, іго, гніт», схв. хо̏муˇт «жменя, пучок», ст. «ярмо», слн. komat, homôt «невід», стсл. хомѫтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

захомута́ти
підхому́тник
хаму́т
хому́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хаму́т білоруська
хаму́т болгарська
chomot верхньолужицька
haam «тс.» голландська
śámyā «палиця, клин, опора, точка опори» давньоіндійська
хомутъ давньоруська
kamanos «шкіряна вуздечка» (мн.) литовська
chomtat «жадібно хватати щось» моравське
chomot нижньолужицька
Hamen «хомут» німецька
szczmić «стискувати, охоплювати» польська
chomąt польська
chomąto польська
xomǫtъ праслов’янська
*(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити» праслов’янська
ком «брила, груда» російська
хому́т російська
му «жменя, пучок» сербохорватська
hāme середньонідерландська
chomút «ярмо» словацька
komat «невід» словенська
homôt «невід» словенська
хомѫтъ старослов’янська
komyt татарська
хомо́т «ярмо, іго, гніт» українська
chomáč «жмут, гроно; купа» чеська
chomout чеська
khomyt чуваська
скемі́ти ?
щемі́ти ?
оскоме́лок «гілка, тріска» ?
szczmić «стискувати, охоплювати» ?
khomut ?
*hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» -- Bern. I 395) ?
śamyati «старається, працює» ?
śamáyati «заспокоює» ?

ко́ма (розділовий знак)

очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Komma) посередництво запозичено з латинської мови;
лат. comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. kopati «копати, рити», укр. копа́ти;
п. ч. вл. koma, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. kóma «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кома болгарська
koma верхньолужицька
κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка» грецька
comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») латинська
кома македонська
koma польська
kopati «копати, рити» праслов’янська
кома сербохорватська
kóma «тс.» словенська
копа́ти українська
koma чеська
κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую» ?
кома ?

ковма́ «корм з товченої картоплі й полови; товчена картопля, картопляне пюре»

неясне;
можливо, пов’язане з [ко́вмо] «в’язка коноплі або льону» (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ковми́ «їжа з товченої картоплі з конопляним сім’ям або товченим маком»
кома́
ко́мка
кума́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́вмо «в’язка коноплі або льону» (пор.) ?

кома́нда «короткий наказ, розпорядження; керівництво військовою частиною; невелика військова частина, виділена в окрему одиницю; екіпаж судна; спортивний колектив на чолі з капітаном; група людей, що виконує якусь роботу»

очевидно, через російську і, далі, через німецьку чи французьку мови (нім. Kommando «командування; наказ, загін; спортивний колектив», фр. commande «замовлення; керування») запозичено з італійської;
іт. comando «команда, наказ; командування», як і ісп. comando «тс.», зводиться до нар.-лат. commando «доручаю, наказую», пов’язаного з лат. commendo «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю», до якого зводиться й укр. манда́т;
слово команди́р, очевидно, через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. kommandieren «наказувати, командувати» або Kommandeur «командир, начальник; командор») запозичено з французької;
фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor «тс.» пов’язані з дієсловом commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати), що походить від нар.-лат. commando «доручаю, наказую»;
р. болг. м. кома́нда, команди́р, бр. кама́нда, камандзі́р, п. заст., ст. komando «наказ, розпорядження», ч. komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура», komandyr «військовий начальник», komandér «кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник», слц. komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ», komandír (заст., військ.) «командир», kornandér «тс.», вл. komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)», komander «командир; комендант; командор», болг. м. кома́нда, схв. кèмāнда «команда, командування; комендатура», комàндūр «командир», слн. komanda «команда», komàndo «загін», komandír «командир», komandêr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кома «військове начальство»
команди́р
команди́риха (розм.)
кома́ндний
кома́ндувати
кома́ндувач
кома́ндуючий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кама́нда білоруська
кома́нда болгарська
кома́нда болгарська
komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
komander «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
comando «тс.» іспанська
comando «команда, наказ; командування» італійська
commendo «доручаю, передаю, рекомендую» латинська
кома́нда македонська
кома́нда македонська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
кома́нда російська
кèмāнда «команда, командування; комендатура» сербохорватська
komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komandír «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
kornandér «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komanda «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komàndo «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandír «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandêr «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
манда́т українська
команди́р українська
камандзі́р українська
комàндūр «командир» українська
commandeur «командор (ордену)» французька
komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandyr «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandér «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
com- «з-» ?
mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю» ?
команди́р ?
commandeor «тс.» ?
commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати) ?
komando «наказ, розпорядження» ?

комика «затримка, зупинка, утруднення»

неясне;
можливо, результат видозміни слова [кови́ка] «тс.», зумовленої народно-етимологічним зближенням з ко́ма (розділовий знак);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кови́ка «тс.» ?
ко́ма (розділовий знак) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України