КОЛЯСА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. kolasa «екіпаж, карета; [бричка, коляска]», зменш. kolaska «коляска», як і ст. kolasa «вид воза, селянський віз», є незакономірною фонетичною формою, що поступово витіснила збережене тільки діалектно регулярне kolosa «тс.», яке разом із спорідненими ч. заст. kolesa «вид коляски, повоза; ручний візок із двома колесами», ст. kolesa «віз», слц. kolesá (мн.) «віз для перевезення дров», р. [коле́са] «віз, селянська повозка», [коле́ска] «селянський чотириколісний віз; дитяча іграшка на колесах», бр. калёсы (мн.) «селянський віз, підвода», схв. колèса (мн.) «віз» виводиться від псл. [kolesa] «віз», букв. «колеса», мн. від kolo «колесо»;

неприйнятне виведення п. kolasa (kolaska) із східнослов’янських (Brückner 245) або романських мов (Bern. I 549);

безпідставним є пояснення його (Matusiak Por. jęz. 11, 133–136) як похідного від *kolasać «возити» або визнання його (Machek ESJČ 268–269) запозиченням з чеської мови;

р. коля́ска, бр. каля́ска, болг. Каля́ска (з рос.), слн. заст. koleska;