КОЛЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ
колю́к «осот, Cirsium L. ВеНЗн; дурман звичайний, Datura stramonium L. Mak» (бот.)
псл. (сх.) [koljukъ, koljuka, koljakъ] «колючка (рослинна)», похідні від *kolti «колоти»;
назви зумовлені тим, що колючими є всі відповідні рослини (ВРУ 236, 588, 670, 699, 700);
р. [колю́ка] «дурман; курай», [колю́чки] «будяк; осот польовий; нетреба звичайна; курай», бр. [калю́чка] «будяк кучерявий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́льковник
«тс.»
колюка
«дурман звичайний»
колю́ки
«тс.; будяк кучерявий, Carduus crispus L. (Carduus tenniflorus L.) Mak»
колюх
«тс.»
колю́хи
«дурман звичайний»
колючиха
«нетреба колюча»
колючка
«тс. Mak; курай, Salsola; будяк, Carduus L. Ж; осот польовий, Cirsium arvense (L.) Scop. Mak; нетреба колюча, Xanthium spinosum L.»
колю́чки
«дурман звичайний»
колю́чник
«осот»
коля́к
«нетреба колюча; будяк; осот»
колячина
«осот»
коля́чник
«будяк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калю́чка «будяк кучерявий» | білоруська |
| koljukъ, koljuka, koljakъ «колючка (рослинна)» (сх.) | праслов’янська |
| колю́ка «дурман; курай» | російська |
| колю́чки «будяк; осот польовий; нетреба звичайна; курай» | українська |
| *kolti «колоти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України