КОЛЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́лька «гострий, приступоподібний біль у животі, у боці»

очевидно, результат видозміни слова ко́ліки «тс.», зближеного з [ко́лька] «колючка, скабка», [ко́льки́й] «колючий», похідними від колоти;
п. [kolka] «коліки; колючка», нл. kolka «коліки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кольки́ «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kolka «коліки» нижньолужицька
kolka «коліки; колючка» польська
ко́ліки «тс.» ?
ко́лька «колючка, скабка» ?
ко́льки́й «колючий» ?
колоти ?

коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»

псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відко́л «відколювання, відокремлення»
відколоти «зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець «жук наїзник»
зако́ли «заломи, зломи»
заколо́ти «убити, проткнувши»
кільки́й «який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на «розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й «той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка «образа, дорікання»
колоття́ «розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба «гострий біль у боці»
колу́н «важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к «колючка»
ко́лька «тс.; голка їжака»
ко́лький «колючий»
ко́люватина «щілина»
колюга́ «велика колючка»
ко́люх «колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий «який має колючки»
колю́шка «все колюче, колючка»
колю́щий «колючий»
коля́р «той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л «щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина «тс.»
на́ко́лка «наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л «підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка «защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник «(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок «точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кало́ць білоруська
kłóć верхньолужицька
skilja «м’ясник» готська
κλάω «ламаю, калічу» грецька
σκάλλω «розколюю, рию» грецька
колоти давньоруська
*kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» індоєвропейська
*(s)kel «pізати, відрізати» індоєвропейська
celḽach «війна» ірландська
-cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») латинська
kalt «кувати, бити, ударяти» латиська
kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» литовська
skélti «колоти, розколювати» литовська
коле македонська
ко́ля нижньолужицька
kłuć ч. kláti польська
*kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» праслов’янська
skala «скеля» праслов’янська
preicalis «ковадло» прусська
коло́ть російська
клȁти сербохорватська
klať словацька
kláti словенська
КЛАТИ старослов’янська
скала́ «тс.» українська
iškallā(i)- «ламати, розбивати» хетська
káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» ?
kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» ?
kult «молотити» ?
κελεΐς «бойова сокира» ?
kalopeilis «сапа, сікач» ?
*skel-/ ?
skalà «скалка» ?
ска́лка «тріска, скабка» ?
оскі́лок «тс.» ?

скі́лька «декілька»

очевидно, результат злиття частки др. съ «з» (для позначення приблизності) і колько «скільки»;
р. ско́лько, бр. [ско́лькі];
Фонетичні та словотвірні варіанти

скі́льки
скі́лько
скі́лько́ро
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ско́лькі білоруська
съ «з» (для позначення приблизності) давньоруська
колько «скільки» давньоруська
ско́лько російська

кі́лька «деяка, невелика кількість»

псл. koliko;
суфіксальне утворення від псл. *koli «кілька, скільки» (др. коль «скільки»), спорідненого з лит. kelì «деякі», гр. πηλίκος «який завбільшки»;
р. [ко́лько] «скільки», бр. ко́лькі, др. колько «тс.», п. kilka «кілька», ст. kolko «скільки; кілька», ч. kolik «скільки; кілька», слц. kol’ko «скільки», вл. kelko, нл. kelko, [keliko], болг. ко́лко, м. колку, схв. кȍлико, слн. kóliko, стсл. колико «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ке́льо
кельо́ро
ке́ля «тс.»
кі́лки
кі́лко
кі́льки
кі́лькись
кі́лькиця «деяка кількість, дещиця»
кі́лькісний
кі́лькість
кі́лько
кі́лько́ро
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́лькі білоруська
ко́лко болгарська
kelko верхньолужицька
πηλίκος «який завбільшки» грецька
колько «тс.» давньоруська
kelì «деякі» литовська
колку македонська
kelko нижньолужицька
keliko нижньолужицька
kilka «кілька» польська
kolko «скільки; кілька» польська
koliko праслов’янська
*koli «кілька, скільки» (др. коль «скільки») праслов’янська
ко́лько «скільки» російська
кȍлико сербохорватська
kol'ko «скільки» словацька
kóliko словенська
колико «тс.» старослов’янська
kolik «скільки; кілька» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України