КОЛУПНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
колу́па́ти
псл. (сх.) [kolupati] не зовсім ясне;
вважається похідним від дієслова lupati, пов’язаного з lupiti, укр. лупи́ти, утвореним за допомогою словотворчого елемента ko-, укр. ко- (Фасмер II 298; Brückner KZ 48, 168);
може розглядатись і як результат контамінації псл. kopati «копати» і lupati «лупати, відбивати, відламувати»;
виведення від *кололупати (Соболевский Slavia 5, 444) непереконливе;
р. (розм.) колупа́ть «колупаючи, відділяти частину чого-н.», ст. колупати «колупати (віск)», бр. калупа́ць «колупати, копирсати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колупа́тися
колупну́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калупа́ць «колупати, копирсати» | білоруська |
| kopati «копати» | праслов’янська |
| колупа́ть «колупаючи, відділяти частину чого-н.» (розм.) | російська |
| лупи́ти | українська |
| ко- | українська |
| lupati | ? |
| lupati «лупати, відбивати, відламувати» | ? |
| *кололупати | ? |
| колупати «колупати (віск)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України