КОЛУПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (сх.) [kolupati] не зовсім ясне;

вважається похідним від дієслова lupati, пов’язаного з lupiti, укр. лупи́ти, утвореним за допомогою словотворчого елемента ko-, укр. ко- (Фасмер II 298; Brückner KZ 48, 168);

може розглядатись і як результат контамінації псл. kopati «копати» і lupati «лупати, відбивати, відламувати»;

виведення від *кололупати (Соболевский Slavia 5, 444) непереконливе;

р. (розм.) колупа́ть «колупаючи, відділяти частину чого-н.», ст. колупати «колупати (віск)», бр. калупа́ць «колупати, копирсати»;

очевидно, результат видозміни форми [джоло́бати] «тс.» з переходом дж в задньоязичне ґ, можливо, під впливом колупа́ти з початковим задньоязичним;

пов’язане з псл. *dolbati «довбати», звідки закономірною формою мало б бути *долоба́ти;

у- з’явилося, очевидно, під впливом запозиченого з польської мови длу́бати або під впливом колупа́ти, лупа́ти;

бр. [долуба́ць] «довбати»;