КОЛПАК — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат зближення окульба́чити «осідлати; сісти верхи; (перен.) підпорядкувати когось своїй волі» з р. околпа́чить «обдурити», пов’язаним з колпа́к «ковпак»;

запозичення з тюркських мов;

пор. тур. kalpak «шапка; військовий головний убір; папаха», крим.-тат. тат. ккалп. каз. калпак «шапка, ковпак», кирг. калпак «гострокінцева повстяна шапка», чув. калпак «шапка; дитячий капор», узб. калпок «тс.; повстяний капелюх»;

деякі слов’янські форми з початковим ко (ko) і болг. калпа́к «хутряна шапка» вважаються доосманськими запозиченнями з тюркських мов;

р. колпа́к «ковпак; дурень», ст. калпакъ «висока шапка», колпакъ «тс.; опанча з капюшоном; міра місткості», бр. каўпа́к «ковпак», п. kołpak «тс.» (зр.), ч. kalpak «висока шапка, обшита хутром», рідк. заст. kolpak «тс.», ст. kolpat «головний убір», слц. заст. kalpak «висока гусарська шапка, обшита хутром», [kolpak] «висока шапка, обшита хутром», нл. kałpak «солдатська шапка» (з р.), болг. калпа́к «хутряна шапка, ковпак», м. калпак «тс.», [калпа́к] «півнячий гребінь», схв. кàлпак «висока хутряна шапка», слн. kálpak «хутряна шапка, угорський головний убір»;

очевидно, пов’язане з ковпа́к «головний убір»;

мотивація назви неясна;

р. колпа́к «розитес тьмяний; [Agaricus comatus]»;