КОЛОТУШКА — ЕТИМОЛОГІЯ

колоти́ти «розмішувати що-небудь рідке, каламутити; бити, завдавати ударів; викликати неспокій, підбурювати; трусити від гніву, роздратування»

псл. *koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою», очевидно, похідне від *kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати»;
досить переконливе також виведення з псл. [*koltъ/*kolta/*kolto] «колода; товкач», також утворених від дієслова *kolti «колоти», і безпосереднє зіставлення з більш віддаленими лит. káltas «долото, зубило», дісл. hildr «боротьба» (КЭСРЯ 206; ЭССЯ 10, 156–158; Mikl. EW 125);
твердження про зв’язок з псл. [*kol(o-mǫ)titi] «змішувати», [*kolo(mǫ)titi] «тс.» та з [*kol(o-mo)tati sę] «хитатися, мотатися», [*kolo(mo)tati sę] «тс.» (Machek ESJČS 201) викликає сумнів, як і зближення з двн. scaltan «штовхати», свн. schalten «тс.; рухати», двн. sceltan «лаяти, ганити» (Matzenauer LF 8, 170–171; Brückner 237) або з лат. quatio «трясу, махаю, б’ю» (Machek ESJČ 252);
припущення про звуконаслідувальне походження кореня слов’янських форм (Преобр. І 337) безпідставне;
р. колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]», колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]», бр. калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити», калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися», п. kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]», kłócić się «сперечатися, сваритися», ч. klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)», klátiti se «колихатися; вагатися; тинятися, вештатися», мор. [klátit sa] «хитатися» (про зуб), слц. klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)», вл. kłócić «збивати (плоди з дерева)», kłócić so «бути в тічці» (про корів), нл. kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)», kłośiś se «бути в тічці, битися; тинятися, вештатися», болг. кла́тя «колихати; хитати», кла́тя се «плентатися», м. клати, клати се, схв. кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева», кла́тити се «тинятися, вештатися», слн. klátiti «збивати плоди з дерева», klátiti se «тинятися, вештатися», стсл. клатити «коливати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́колот «стихійне повстання, бунт; збройний виступ ворожих сил проти державної влади; побутові незгоди, сварки; шум, галас, метушня, сум’яття»
заколо́та «пійло для тварин; погана рідка страва»
заколо́тний «який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту»
заколо́тник «учасник заколоту, бунтівник; баламут, підбурювач»
заколо́цькати «абияк замішати»
заколо́ченє «плутанина, метушня, сум’яття»
клоти́ти «каламутити»
ко́лот «безладний рух, гомін людей; сум’яття; стихійний вияв незадоволення; заворушення; побутові незгоди, сварки»
колота́вка «тріскачка, торохкало; збивачка, колотівка»«мішалка для пюре»
ко́лотень «каша; мус; повидло; пюре»
колоти́ло «сварлива людина; забіяка; інтриган; той, хто порушує спокій, підбурювач»
колоти́тися «коливатися, битися (про серце); трястися; тремтіти; хвилюватися; [не ладитись (у сім’ї)]»
колоті́вка «збивачка, паличка із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь»
коло́тка «страва, приготовлена з шматочків сала і м’яса, заправлених борошном»
колотне́ча
коло́тний «каламутний; сварливий, неспокійний»
коло́тни́к «тс.»
колотня́ «тс.»
ко́лотов
колото́вця «тс.»
колоту́ха «тс.; ряжанка»
колоту́ша «ряжанка Г; сир, перемішаний з вершками (вид страви) Ж»
колоту́шити «колотити, бити»
колоту́шка «тс.; знаряддя для вибивання пилу»
коло́тянка «сколотини»
коло́чанка «вид страви з засмаженого на олії картопляного пюре, змішаного з пшоном і борошном»
околі́т «тс.; сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту»
около́т «тс.»
около́тина «солома з снопів, обмолочених нерозв’язаними»
околоти́ти «обмолотити снопи, не розв’язуючи їх; [покрити дах околотами]»
околотувати
поколо́цькати «помішати колотівкою»
поудколо́тка «підлива»
приколоток «околіт»
при́коло́ток «невеликий околіт; не повністю обмолочений сніп»
ско́лотень «маслянка»
сколо́тина
сколо́тини «тс.; побічний рідкий продукт, що одержують при збиванні масла з вершків, сметани; [мутна з осадом рідина; сивуха; осад Ж]»
сколоти́ти «організувати, створити щонебудь»
сколоти́тися «трапитися, відбутися, зробитися; скоїтися»
сколо́тчиний «приготований із сколотин»
сколо́тяник «корж на сколотинах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити» білоруська
кла́тя «колихати; хитати» болгарська
kłócić «збивати (плоди з дерева)»«бути в тічці» (про корів) верхньолужицька
kłócić so «збивати (плоди з дерева)»«бути в тічці» (про корів) верхньолужицька
scaltan «штовхати» давньоверхньонімецька
sceltan «лаяти, ганити» давньоверхньонімецька
hildr «боротьба» давньоісландська
quatio «трясу, махаю, б’ю» латинська
káltas «долото, зубило» литовська
клати македонська
klátit sa «хитатися» (про зуб) моравське
kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)»«бути в тічці, битися; тинятися, вештатися» нижньолужицька
kłośiś se «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)»«бути в тічці, битися; тинятися, вештатися» нижньолужицька
kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]»«сперечатися, сваритися» польська
kłócić się «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]»«сперечатися, сваритися» польська
*koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою» праслов’янська
*koltъ/*kolta/*kolto «колода; товкач» праслов’янська
*kol(o-mǫ)titi «змішувати» праслов’янська
колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]» російська
кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева» сербохорватська
schalten «тс.; рухати» середньоверхньнімецька
klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)» словацька
klátiti «збивати плоди з дерева»«тинятися, вештатися» словенська
klátiti se «збивати плоди з дерева»«тинятися, вештатися» словенська
клатити «коливати» старослов’янська
колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]» українська
калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися» українська
кла́тя се «плентатися» українська
клати се українська
кла́тити се «тинятися, вештатися» українська
klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)»«колихатися; вагатися; тинятися, вештатися» чеська
klátiti se «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)»«колихатися; вагатися; тинятися, вештатися» чеська
*kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати» ?
*kolti «колоти» ?
*kolo(mǫ)titi «тс.» ?
*kol(o-mo)tati sę «хитатися, мотатися» ?
*kolo(mo)tati sę «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України