КОЛОТИЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;

споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;

іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;

р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;

псл. *koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою», очевидно, похідне від *kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати»;

досить переконливе також виведення з псл. [*koltъ/*kolta/*kolto] «колода; товкач», також утворених від дієслова *kolti «колоти», і безпосереднє зіставлення з більш віддаленими лит. káltas «долото, зубило», дісл. hildr «боротьба» (КЭСРЯ 206; ЭССЯ 10, 156–158; Mikl. EW 125);

твердження про зв’язок з псл. [*kol(o-mǫ)titi] «змішувати», [*kolo(mǫ)titi] «тс.» та з [*kol(o-mo)tati sę] «хитатися, мотатися», [*kolo(mo)tati sę] «тс.» (Machek ESJČS 201) викликає сумнів, як і зближення з двн. scaltan «штовхати», свн. schalten «тс.; рухати», двн. sceltan «лаяти, ганити» (Matzenauer LF 8, 170–171; Brückner 237) або з лат. quatio «трясу, махаю, б’ю» (Machek ESJČ 252);

припущення про звуконаслідувальне походження кореня слов’янських форм (Преобр. І 337) безпідставне;

р. колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]», колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]», бр. калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити», калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися», п. kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]», kłócić się «сперечатися, сваритися», ч. klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)», klátiti se «колихатися; вагатися; тинятися, вештатися», мор. [klátit sa] «хитатися» (про зуб), слц. klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)», вл. kłócić «збивати (плоди з дерева)», kłócić so «бути в тічці» (про корів), нл. kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)», kłośiś se «бути в тічці, битися; тинятися, вештатися», болг. кла́тя «колихати; хитати», кла́тя се «плентатися», м. клати, клати се, схв. кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева», кла́тити се «тинятися, вештатися», слн. klátiti «збивати плоди з дерева», klátiti se «тинятися, вештатися», стсл. клатити «коливати»;

запозичення з французької мови;

фр. coupé «двомісна карета; купе (в поїзді)» пов’язане з couper «різати; перетинати» (спочатку, очевидно, «розділяти одним ударом»), coup «удар», що зводяться до лат. cŏlăphus «удар кулаком, ляпас», яке походить від гр. κόλαφος «ляпас», спорідненого з лит. kálti «бити», псл. *kolti, укр. коло́ти;

р. болг. м. купе́, бр. купэ́, ч. слц. слн. kupé, вл. kupej, схв. кỳпē;

виводиться також (Bern. I 548) від ко́ло «коло» як р. [межу́ток] «проміжок», промежу́ток «тс.», від [ме́жу] «між»;

недостатньо обґрунтованим є пов’язання около́ток (з первісним значенням «перегородка») з укр. [коло́т] «обмолочений сніп соломи», п. okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина», okłot «тс.», ч. klát «колода, чурбак», klátek «тс.», полаб. klåtaí «колоди», прус. kalte «межовий стовп» (Matzenauer LF 8, 169; 11, 349; Torbiörnsson 1, 84);

деякі автори (Преобр. I 644; Горяев 238) первісною вважають форму около́док, яку зіставляють з коло́да «пасіка», пояснюючи слово як «поселення навколо колоди бджіл»;

у такому разі первісним могло бути значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»;

здебільшого давнішою вважається форма около́ток, пов’язана з колоти́ти «бити, калатати»;

загальноприйнятої етимології не має;

р. около́док «поліцейська дільниця», около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа», бр. акало́дак «околодок»;

експресивне утворення, повʼязане з колоти́ти;

словотворчий характер форми залишається неясним;

псл. kolotati, споріднене з *koltiti «вдаряти», укр. колоти́ти, а також з *k^ъl̥tati «вдаряти, стукати», укр. [ко́вта́ти] «тс.»;

р. [калата́ть] «калатати, бовтати», бр. [калата́ць] «бити, стукати», п. kołatać «тс.; (ст.) дуже просити; мучити, бити; нападати; потрясати, кидати», ч. (мор.) [kolatatʼ, kólátiť] «потрясати, колисати», ст. kolotati, koltati, kolátati «приводити в рух, потрясати, шпурляти», слц. [kolátiť] «потрясати», схв. [колèтати] «вивертати, потрясати» (про вітер);

гр. κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з κλάω «ламаю», спорідненим з псл. *kolti, укр. коло́ти;

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. clerus) і західнослов’янських;

р. болг. клир, бр. клір, др. клиросъ «клір; крилас», п. kler, ч. kler, klerus, слц. klérus, м. клер, схв. клȗр, слн. klêr, стсл. клиръ;

результат видозміни форми колотити, можливо, зумовлений впливом п. (кулінарного) kłócić «колотити» (пор. укр. зло́то під впливом п. złoto) – Див. ще колотити;

очевидно, похідне утворення від коло́ти, зумовлене тим, що на голові риби є підочні колючки, а також попереду очей поздовжній досить гострий кіль (Маркевич–Короткий 141–142);

неясне;

можливо, результат видозміни якоїсь форми, похідної від коло́ти;

очевидно, похідне утворення від незасвідченої форми *колотва (зб.) «скалки, скіпки, лучини; дрань», пов’язаної з коло́ти (див.);

з формальної точки зору природнішим був би зв’язок з колоти́ти;

неясне;

можливо пов’язане з коло́ти, оскільки стебла цієї рослини густо вкриті дрібними лусковидними або шпильковидними, голчастими листками (Флора УРСР І 139; Вісюліна–Клоков 60–61; Нейштадт 60–61; Симоновић 286);

неясне;

можливо, похідне від колоти;

очевидно, результат контамінації слів [поло́шкати], похідного від поло́хати, і колоти́ти «викликати замішання; [турбувати]»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. колошма́тить «бити, лупцювати; [шматувати, шарпати; катати, валяти; верзти]» є, мабуть, експресивним утворенням, результатом контамінації слів колоти́ть «бити; трусити», якому відповідає укр. колоти́ти, і [кошми́ть] «валяти, збивати в кошму», похідного від кошма́;

бр. калашма́ціць «бити, лупцювати»;

очевидно, результат видозміни слова ко́ліки «тс.», зближеного з [ко́лька] «колючка, скабка», [ко́льки́й] «колючий», похідними від колоти;

п. [kolka] «коліки; колючка», нл. kolka «коліки»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. kolczak «тс.», мабуть, утворене від kolka «колючка, шип» або kolec «тс.; паросток», що є похідними від kłóć «колоти», спорідненого з укр. коло́ти;

назва гриба зумовлена тим, що пластинки на нижньому боці його шапинки мають форму колючок (Словн. бот. 237, 268; Зерова 152–153);

р. [колча́к] «їжовик»;

похідне утворення від коло́ти;

назва зумовлена тим, що верхівка черевця комахи витягнута в гострий шип, колючку (Горностаев 151; Плавильщиков 232);