КОЛОСКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́лос (тип суцвіття)
псл. *kolsb «колос», що виводиться від *kolti «колоти»;
споріднене з алб. kall (‹*kalso-) «колос, соломинка»;
первісно означало «колючий, з гострою формою»;
пор. нім. Ähre «колос», гот. ahs, дісл. ах, пгерм. *akes «тс.», пов’язані з іє. *аk- «бути гострим», і гр. στάχῡς «колос», що продовжує іє. *stengh«колоти»;
менш обґрунтоване твердження про генетичний зв’язок з нім. Hülse «оболонка, стручок» (Holub–Lyer 241; Machek ESJČS 200), яке відповідає свн. hülse, двн. hulsa «тс.» і разом з двн. дангл. hëlan «ховати, покривати», герм. *hul-/*hel- «тс.» (пгерм. *kel «ховаючи накривати») продовжує іє. *kel- «покривати, закривати, укутувати», представлене також у лат. cēllare «ховати, укривати», кімр. celu «тс.», дірл. celim «укриваю», гр. καλύπτω «тс., закутую» (тоді вихідним значенням псл. *kolsъ мало б бути «те, що покриває зерна; оболонка»);
зближення з лат. collum «шия», гот. hals «тс.» (Zupitza GG 50; Torp 82) через фонетичні труднощі зовсім неприйнятне, як і зіставлення з дінд. śílaḥ «колос, що залишився на ниві» (Agrell BSl. Lautst. 44–45) та kāsthám, kaṣṭham «поліно, обрубок дерева», гр. κλών «гілка, пагін» (Bezzenberger BB 16, 120);
р. ко́лос, бр. ко́лас, п. kłos, ч. слц. klas, вл. kłós, kłosa, нл. kłos, полаб. klås, болг. м. клас, схв. клȃс, слн. klás, стсл. класъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колоса́тий
«який має багато колосків, з великим колосом»
колоси́на
«колос; [колосся, відірване від стебла; колосся після молотьби]»
колоси́нє
«полова»
колоси́стий
«тс.»
колоси́ти(ся)
«викидати колос; виднітися колосками»
колосі́й
«колосиста рослина»
колосі́льник
«той, хто збирає колосся»
колосіння
«стан і пора викидання колоса; [колосся, відірване від стебла; колосся після молотьби]»
колосі́ти
«тс.»
колоско́ві
«злакові хлібні рослини»
(мн.)
коло́сниця
(у словосполученні Федоська колосниця «день 29 травня, коли жито починає колоситися»)
колоснува́ти
«молотити зрізане колосся, відмолочувати остюки від збіжжя (ячменю та ін.)»
колосова́ть
«очищати ячмінне зерно від остюків»
колосові́
«тс.»
коло́со́к
коло́сся
колосува́ння
«відірване від стебла колосся, колосся після молотьби»
колосува́ти
«тс. Ж; обмолочувати колосся (?) Г»
колося́ний
«колосковий»
обколосова́ть
«обмолотити, не розв’язуючи снопа»
па́колосок
«колосочок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kall «колос, соломинка» (‹*kalso-) | албанська |
| ко́лас | білоруська |
| клас | болгарська |
| kłós | верхньолужицька |
| kłosa | верхньолужицька |
| *hul-/*hel- «тс.» (пгерм. *k$el «ховаючи накривати») | германські |
| ahs | готська |
| hals «тс.» | готська |
| στάχῡς «колос» | грецька |
| καλύπτω «тс., закутую» (тоді вихідним значенням псл. *kolsъ мало б бути «те, що покриває зерна; оболонка») | грецька |
| κλών «гілка, пагін» | грецька |
| hëlan «ховати, покривати» | давньоанглійська |
| hulsa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hëlan «ховати, покривати» | давньоверхньонімецька |
| śílaḥ «колос, що залишився на ниві» | давньоіндійська |
| celim «укриваю» | давньоірландська |
| ах | давньоісландська |
| *аk- «бути гострим» | індоєвропейська |
| *stengh «колоти» | індоєвропейська |
| *kel- «покривати, закривати, укутувати» | індоєвропейська |
| celu «тс.» | кімрська |
| cēllare «ховати, укривати» | латинська |
| collum «шия» | латинська |
| клас | македонська |
| kłos | нижньолужицька |
| Ähre «колос» | німецька |
| Hülse «оболонка, стручок» | німецька |
| klås | полабська |
| kłos | польська |
| *akes «тс.» | прагерманська |
| *kolsb «колос» | праслов’янська |
| ко́лос | російська |
| клȃс | сербохорватська |
| hülse | середньоверхньнімецька |
| klas | словацька |
| klás | словенська |
| класъ | старослов’янська |
| klas | чеська |
| *kolti «колоти» | ? |
| означало «колючий, з гострою формою» | ? |
| Ähre «колос» | ? |
| kaṣṭham «поліно, обрубок дерева» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України