КОЛОРИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
колори́т «загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, домінуючий тон; колір, відтінок кольору»
можливо, за посередництвом російської і німецької мов (нім. Kolorít) запозичено з італійської;
іт. coloríto «пофарбований, фарбований; колорит» пов’язане з colóre «барва; фарба; колір обличчя; фарби, колорит; забарвлення», що зводиться до лат. color «колір, барва, фарба»;
р. болг. м. колори́т, бр. калары́т, п. koloryt, ч. слц. вл. kolorit, схв. колòрит, слн. kolorít;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калары́т | білоруська |
| колори́т | болгарська |
| kolorit | верхньолужицька |
| coloríto «пофарбований, фарбований; колорит» | італійська |
| color «колір, барва, фарба» | латинська |
| колори́т | македонська |
| koloryt | польська |
| колори́т | російська |
| колòрит | сербохорватська |
| kolorit | словацька |
| kolorít | словенська |
| kolorit | чеська |
| colóre «барва; фарба; колір обличчя; фарби, колорит; забарвлення» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України