КОЛОНІЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
коло́нія «країна, позбавлена імперіалістичними державами незалежності; поселення переселенців з іншої країни; лікувальний або виправний заклад; складна сукупність біологічних організмів»
запозичення з латинської мови;
лат. colonia «поселення громадян якоїсь держави на чужих землях; земельна власність, сільськогосподарська ділянка» зводиться до дієслова colo «обробляю (землю тощо); вирощую, зрощую; проживаю, населяю», споріднекого з дінд. cárati «рухається, мандрує», гр. πόλος «вісь (точка обертання); переорана земля», а також псл. kolo, укр. ко́ло;
р. болг. Коло́ния, бр. кало́нія, п. kolonia, ч. kolonie, слц. kolónia, вл. kolonija, м. коло́нија, схв. кòлонија, слн. kolonija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коло́на
«поселення переселенців з іншої країни»
колоніалі́зм
колоніза́тор
колоніза́торство
колонізаці́йний
колоніза́ція
колонізува́ти
колоні́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́нія | білоруська |
| Коло́ния | болгарська |
| kolonija | верхньолужицька |
| πόλος «вісь (точка обертання); переорана земля» | грецька |
| cárati «рухається, мандрує» | давньоіндійська |
| colonia «поселення громадян якоїсь держави на чужих землях; земельна власність, сільськогосподарська ділянка» | латинська |
| коло́нија | македонська |
| kolonia | польська |
| kolo | праслов’янська |
| Коло́ния | російська |
| кòлонија | сербохорватська |
| kolónia | словацька |
| kolonija | словенська |
| ко́ло | українська |
| kolonie | чеська |
| colo «обробляю (землю тощо); вирощую, зрощую; проживаю, населяю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України