КОЛОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кіл «загострена товста палиця»
споріднене з лит. kuõlas «кілок», гр. κόλος «надламаний, з відрізаними рогами», можливо, також з лит. skalà «тріска», гр. σκωλος «кілок»;
псл. kolъ, пов’язане з kolti «колоти»;
р. бр. болг. м. кол, др. колъ, п. нл. kół, ч. kůl, слц. kôl, вл. kół, схв. кòлац, ст. кол, слн. kòl, стсл. колъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кілкува́ти
«ставити стіну з кілля»
кі́лля
(зб.)
кіло́к
обкілюва́ти
«зробити стіну з жердин»
па́кіл
«кілок»
па́кілля
па́кол
«межовий знак»
па́колок
при́кі́л
«кіл, вбитий у землю»
при́кі́лок
«невеликий кілок, вбитий у землю»
прикі́льнє
«кілки»
(зб.)
при́кол
«тс.»
при́ко́лень
«тс.; невеличкий кілок, що прикріплює жердину до даху; частина кола, вбитого в землю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кол | білоруська |
| кол | болгарська |
| kół | верхньолужицька |
| κόλος «надламаний, з відрізаними рогами» | грецька |
| σκω˜λος «кілок» | грецька |
| колъ | давньоруська |
| kuõlas «кілок» | литовська |
| skalà «тріска» | литовська |
| кол | македонська |
| kół | нижньолужицька |
| kół | польська |
| kolъ | праслов’янська |
| kolti «колоти» | праслов’янська |
| кол | російська |
| кòлац | сербохорватська |
| кол | сербохорватська |
| kôl | словацька |
| kòl | словенська |
| колъ | старослов’янська |
| kůl | чеська |
коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́ли
звідко́ли
«відколи»
звідукі́ль
«тс.»
коль
«в який час; як, якщо»
нако́й
«тс.»
наколи́
«коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калі́ «коли» | білоруська |
| ко́ле «як» | болгарська |
| коль | болгарська |
| ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» | болгарська |
| πηλίκος «наскільки великий» | грецька |
| khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») | давньоіндійська |
| khálu «справді, дійсно» | давньоіндійська |
| ná khalu | давньоіндійська |
| коли «в який час, коли; як, якщо» | давньоруська |
| коль «як, якщо» | давньоруська |
| *k<SUP>u̯</SUP>о- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>i- | індоєвропейська |
| qualis «який» | латинська |
| keli «декілька; скільки, як багато; деякі» | литовська |
| kõl «як довго; поки» | литовська |
| kõliai | литовська |
| kõlei «тс.» | литовська |
| kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» | праслов’янська |
| -l- | праслов’янська |
| li/Іь «чи» | праслов’янська |
| *ko- | праслов’янська |
| kъto «хто» | праслов’янська |
| *kъ | праслов’янська |
| kь | праслов’янська |
| koli | праслов’янська |
| kolě | праслов’янська |
| kolь | праслов’янська |
| коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» | російська |
| коль «як, якщо» | російська |
| kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») | сербохорватська |
| koli «тс., скільки, як» | сербохорватська |
| koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» | слов’янські |
| koli «скільки, наскільки» | слов’янські |
| -koli | слов’янські |
| nі «ні» | слов’янські |
| kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| коли «коли, в який час; скільки» | старослов’янська |
| коль «як; як багато; скільки» | старослов’янська |
ґа́лаґа́н «великий мідний горщик; мідна монета»
можливо, пов’язане з тур. kal «плавлення металів; очищене золото і срібло» або з каз. хак. тат. кола «жовта мідь», кирг. коло «тс.»;
пор. рум. gologán «монета»;
неясне;
болг. [галага́н] «мідна монета», голога́н «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галага́н
«тс.»
ґалаґа́ни
«вироби з тіста, подібні до бубликів»
ґалаґо́н
«великий металевий ґудзик (як об’єкт дитячої гри)»
(Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галага́н «мідна монета» | болгарська |
| голога́н «тс.» | болгарська |
| кола «жовта мідь» | казахська |
| коло | киргизька |
| gologán «монета» | румунська |
| кола «жовта мідь» | татарська |
| kal «плавлення металів; очищене золото і срібло» | турецька |
| кола «жовта мідь» | хакаська |
до́кіль «доки»
результати стягнення виразу do kolě (›do kolь), що складається з прийменника do та прислівника kolě, пов’язаного з koli «коли», звідки й укр. коли́;
р. доко́ль, доко́ле, [доке́ль, доку́ль, доко́лево, доку́лева, доко́лича, доку́лича], бр. даку́ль, др. доколь, доколѣ, доколя, п. [do kiela], слц. dokial’, вл. dokelž, нл. [dokul], dokuIž, dokulaž, болг. докле́, схв. дȍклē, [дȍклā, дòкāле], слн. dokléj, dokler, стсл. доколѣ, доколи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́каль
до́ків
докіля
до́кля
доко́ли
доколь
до́куль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даку́ль | білоруська |
| докле́ | болгарська |
| dokelž | верхньолужицька |
| доколь | давньоруська |
| dokul | нижньолужицька |
| dokuIž | нижньолужицька |
| dokulaž | нижньолужицька |
| do kiela | польська |
| доко́ль | російська |
| дȍклē | сербохорватська |
| dokial' | словацька |
| dokléj | словенська |
| dokler | словенська |
| доколѣ | старослов’янська |
| коли́ | українська |
| доко́ле | українська |
| доке́ль | українська |
| доку́ль | українська |
| доко́лево | українська |
| доку́лева | українська |
| доко́лича | українська |
| доку́лича | українська |
| доколѣ | українська |
| доколя | українська |
| дȍклā | українська |
| дòкāле | українська |
| доколи | українська |
| koli «коли» | ? |
на́коли́ «коли, як тільки, якщо» (спол.)
складне утворення з прийменника на і прислівника коли́, у другій формі редукованого;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́коль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| коли | українська |
острокол «біловус стиснутий, мичка, Nardus stricta L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що у біловуса високі стебла, загострені волоті без остюків або з коротеньким остюком, подібні до гострих кілків (Федченко–Флеров 138);
складне утворення з основ о́стрий і кіл, род. в. кола́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́стрий | ? |
| кіл | ? |
| кола́ | ? |
| кола́ | ? |
і́нколи «часом»
складне утворення з основ займенника [и́ний] і прислівника коли́ (див.);
р. [иноко́ли] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
инкол
и́нколи
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́ний | російська |
| коли́ | російська |
| иноко́ли «тс.» | російська |
при́корень «кілок для припону свійських тварин»
результат видозміни форми [при́колень] «тс.», від кіл, під впливом при́корень «частина стовбура біля кореня, пень», [при́корінь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́корінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| при́колень «тс.» | українська |
| кіл | українська |
| при́корень «частина стовбура біля кореня, пень» | українська |
| при́корінь «тс.» | українська |
кара́ковий
запозичення з російської мови;
абсолютно неприйнятне зближення з гр. καρύκινος «темно-червоний» (Горяев 133);
р. кара́ковый (про масть коня) «темно-гнідий, майже вороний, з підпалинами, жовтиною на морді і в пахах», ст. кара́кулый (з 1518 р.) «тс.», [кара́кула] «караковий кінь» походять від тюрк. karakula, складного слова, утвореного з kara «чорний» і kula «буланий» (пор. уйг. кирг. каз. ккалп. тур. алт. тув. kula (кула) «буланий, жовто-сірий; рудий, бурий», хак. хула, башк. тат. кола, чув. хӑла «тс.»);
своєї сучасної форми в російській мові слово, мабуть, набуло під впливом одина́ковый або подібних до нього прикметників;
менш вірогідне виведення з чаг. κараҕ «чорний, темний» (Фасмер II 191);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kula | алтайська |
| кола | башкирська |
| καρύκινος «темно-червоний» | грецька |
| kula | казахська |
| kula | каракалпакська |
| kula | киргизька |
| кара́ковый «темно-гнідий, майже вороний, з підпалинами, жовтиною на морді і в пахах» (про масть коня) | російська |
| кара́кулый «тс.» (з 1518 р.)(ст.) | російська |
| кара́кула «караковий кінь» | російська |
| кола | татарська |
| kula | тувинська |
| kula | турецька |
| karakula | тюркські |
| kara «чорний» | тюркські |
| kula «буланий» (пор. уйг. кирг. каз. ккалп. тур. алт. тув. kula (кула) | тюркські |
| kula | уйгурська |
| хула | хакаська |
| κараҕ «чорний, темний» | чагатайська |
| хӑла «тс.» | чуваська |
| одина́ковый або | ? |
кил «гірська порода, різновид вибільних глин у Криму і на Кавказі»
тур. kil «кил» походить від перс. gel «глина; болото, багнюка»;
запозичення з турецької мови;
р. кил, бр. кіл «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіл
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіл «тс.» | білоруська |
| gel «глина; болото, багнюка» | перська |
| кил | російська |
| kil «кил» | турецька |
кіле́ць «паросток, кільчик»
псл. *kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле»), пов’язане з *kolti «колоти»;
наявність фонетично незакономірного кореневого і в більшості форм пояснюється, мабуть, дією аналогії, можливо, вторинним зближенням з кіл (кіло́к) або з кільце́ (від ко́ло);
пояснення кореневого і як відбиття апофонічного варіанта з попереднім первісним о (Bern. І 661) менш вірогідне;
виведення псл. *kъlъ від *kъlti, що відповідало б лит. kulti «бити», лтс. kult «тс.» (Machek ESJČ 248–249), недост атньо обґрунтоване;
п. kiełek «кільчик», ст. kieł, каш. [kło], ч. klíček, заст. kel, слц. kel, klík, klíček «тс.», вл. kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід», нл. keł «паросток», kełk (зменш.) «тс.», болг. кълн «кільчик», схв. кàлац «перша порость, молода трава», слн. kál «паросток; зародок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́льче
«паростки, кільчики»
(зб.)
кі́льчик
кільчити
«пророщувати»
кі́льчитися
коле́ць
«кільчик, паросток»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кълн «кільчик» | болгарська |
| kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід» | верхньолужицька |
| kło | кашубський |
| kult «тс.» | латиська |
| kulti «бити» | литовська |
| keł «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
| kełk «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
| kiełek «кільчик» | польська |
| kieł | польська |
| *kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле») | праслов’янська |
| *kolti «колоти» | праслов’янська |
| *kъlъ | праслов’янська |
| *kъlti | праслов’янська |
| кàлац «перша порость, молода трава» | сербохорватська |
| kel «тс.» | словацька |
| klík «тс.» | словацька |
| klíček «тс.» | словацька |
| kál «паросток; зародок» | словенська |
| кіл (кіло́к)(від ко́ло) | українська |
| klíček | чеська |
| kel | чеська |
кой «коли, якщо» (зах.)
очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кой «поки» | російська |
| коли «коли» (›коль) | українська |
| коль | українська |
колиса́ти «колихати»
псл. (пн.) [kolysatі] «колисати, коливати», як і паралельне [kolyxati] «тс.», найчастіше зближується з псл. [koliti] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. kolić «кружляти», схв. ст. koliti «оточити», укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»;
виведення п. kołysać від *kołysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. 11, 136–138), недостатньо аргументоване;
Brückner 249 – Див. ще ко́ло1;
неприйнятне тлумачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. I 545);
заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ko- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв’язку з лтс. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165–166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub–Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU І 84).Фасмер II 299;
Sławski II 376–379;
р. [колыса́ть] «гойдати, колихати», бр. [калыса́чка] «колиска», калыска «тс.», п. kołysać «гойдати, колихати, коливати», ч. kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. kolísat, «тс.», вл. kołsać «гойдати на колінах»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колиса́нка
«колискова пісня; [дитяча колиска]»
коли́ска
колиско́ва
«пісня, яку співають, заколисуючи дитину»
колисочний
«колисковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калыса́чка «колиска» | білоруська |
| kołsać «гойдати на колінах» | верхньолужицька |
| lībrāre «розгойдувати, кидати» | латинська |
| laĩbs «тонкий, слабий» | латиська |
| коле «колисає, гойдає» | македонська |
| kołować «тс.; колесити, колувати» | польська |
| kolić «кружляти» | польська |
| kołysać | польська |
| *kołysa | польська |
| koło | польська |
| kołysać «гойдати, колихати, коливати» | польська |
| kolysatі «колисати, коливати» (пн.) | праслов’янська |
| kolyxati «тс.» | праслов’янська |
| koliti «кружляти, крутити, вертіти» | праслов’янська |
| колыса́ть «гойдати, колихати» | російська |
| koliti «оточити» | сербохорватська |
| kolísat «тс.» | словацька |
| колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати» | українська |
| калыска «тс.» | українська |
| kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.) | чеська |
| kolo «коло, круг; колесо» | ? |
| ko- | ? |
Колії́вщина «велике народно-визвольне повстання на Правобережній Україні 1768 р.»
похідне утворення від кіл (род. в. кола́);
назва зумовлена тим, що кіл був зброєю значної частини повстанців;
р. Колии́вщина «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіл (род. в. кола́) | українська |
| Колии́вщина «тс.» | ? |
ко́ло «замкнена крива; круг; предмет, що має форму круга або кільця»
споріднене з прус, -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо»), лтс. du -celes «двоколісний віз», дісл. hvйl «колесо», дангл. hvēol «тс.», гр. πόλος «вісь, полюс; небо; оберт», πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь», πέλω «рухаюсь», лат. colo «обробляю, вирощую; населяю», дірл. cul «віз», дінд. cárati «мандрує, рухається», а також з редуплікованим початковим компонентом лит. kãklas «шия» (первісно «те, що обертається»), дінд. cakráḥ/cakrám «колесо воза», ав. čаχrа-, гр. κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод», тох. А kukäl «віз»;
псл. kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») із збереженням давньої -es-ocнови;
р. [ко́ло] «круг, обід; колесо», колесо́ «колесо», бр. ко́ла «коло; натовп», калясо́ «колесо», [калёсы] «віз, візок», др. коло «круг, дуга; колесо», колеса наз. в. мн., кола «візок», п. koło «колесо; круг, коло», заст. kolasa «візок, карета», [kolosa] «транспорт на колесах», [kolesa] «колеса» (з слц.), ч. kolo «колесо; велосипед; танок; товариство», koleso «велике колесо», kolesa «візок», слц. kolo «круг; танок; колесо; велосипед», koleso «колесо; [коло, круг]», вл. koło «тс.; танок; гурток», koleso «колесо; круг; велосипед», нл. [koleso], kolaso «тс.», полаб. ťölǘ «колесо», ťola (мн.) «віз», болг. заст. [ко́ло́] «колесо; круг», колело́ «тс.; (розм.) велосипед», м. коло «млинове колесо», схв. кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок», колèса (мн.) «колеса», кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон», ст. koleso «колесо», слн. koló «колесо, круг; танок», kolésa род. в. одн., стсл. коло «колесо, круг; (мн.) візок», КОЛЕСЕ род. в. одк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́лиця
«накладка на маточину для її подовження»
заколе́сник
«кілок, який закладають в отвір на осі, щоб не спадало колесо»
за́колісник
«тс.»
кільце́
кільцюва́ти
«насаджувати мічені кільця; робити круговий зріз; обмазувати смолою навколо стовбур дерева»
кільцюва́тий
«схожий на кільце»
кі́льця
«гімнастичний прилад із двох підвішених обручів»
кільча́стий
«який складається з кілець»
кільча́тий
«тс.»
ко́ла
«віз»
колеса́р
«колісний майстер»
колеси́ти
«кружляти»
коле́сни́к
колесни́цтво
«ремесло колісника»
колесни́ця
«особливо обладнаний двоколісний візок»
колесня
«верстат для вставляння спиць в обід, колісна майстерня»
коле́со
«кошик соняшника»
ко́лесо
колесува́ти
«тс.; карати колесуванням»
ко́лечко
«предмет, який має форму кола; коло, обвід»
колечкова́тий
«завитий, закучерявлений»
(про волосся)
коле́шня
«сарай для карет»
колі́сє
«колеса, система рубчастих коліс»
колі́сний
колісни́к
колісни́ці
«передня колісна частина плуга»
(мн.)
колісни́цтво
«тс.»
колісниця
«тс.; візок як засіб пересування у стародавніх греків і римлян; (заст.) багато прикрашений колісний екіпаж»
колісні́
«вид вишивок»«ге.»
(мн.)(мн.)
колісня́
колісце
«невелике колесо»
колісча
«тс.»
колісча
«різець для тіста»
колісча́ий
колісча́тий
«колісний; виготовлений, намальований з кільцями»
колісчатки
«вид вишивки або прошви на білизні»
(мн.)
ко́ліш
«колесо на валу (над криницею?)»
коліше́нний
(у словосполученні коліше́нні вола «перша пара волів, що йдуть біля колішні плуга»)
колішня́
«тс.»
коліща́
«невелике колесо»
коліща́тий
«тс.»
колува́ти
«рухатися по колу; їхати в об’їзд»
кольчу́га
«частина старовинного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець»
(можливо, з п.)
ко́люш
«чс.»
колюше́нний
«тс.»
коля́р
«тс.»
поколе́сне
«подать від млинового колеса»
поколе́щина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čаχrа- | авестійська |
| ко́ла «коло; натовп» | білоруська |
| ко́ло́ «колесо; круг» | болгарська |
| koło «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| koleso «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| πόλος «вісь, полюс; небо; оберт» | грецька |
| κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод» | грецька |
| hvēol «тс.» | давньоанглійська |
| cárati «мандрує, рухається» | давньоіндійська |
| cakráḥ/cakrám «колесо воза» | давньоіндійська |
| cul «віз» | давньоірландська |
| hvйl «колесо» | давньоісландська |
| коло «круг, дуга; колесо» | давньоруська |
| colo «обробляю, вирощую; населяю» | латинська |
| du -celes «двоколісний віз» | латиська |
| kãklas «шия» (первісно «те, що обертається») | литовська |
| коло «млинове колесо» | македонська |
| koleso «тс.» | нижньолужицька |
| kolaso «тс.» | нижньолужицька |
| ťölǘ «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| ťola «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| koło «колесо; круг, коло» | польська |
| kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») | праслов’янська |
| ко́ло «круг, обід; колесо» | російська |
| кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок» | сербохорватська |
| kolo «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koleso «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koló «колесо, круг; танок» | словенська |
| kolésa «колесо, круг; танок» род. в. одн. | словенська |
| коло «колесо, круг; (мн.) візок» | старослов’янська |
| колесо́ «колесо» | українська |
| калясо́ «колесо» | українська |
| калёсы «віз, візок» | українська |
| колеса | українська |
| кола «візок» | українська |
| kolosa «транспорт на колесах» | українська |
| kolesa «колеса» (з слц.) | українська |
| колело́ «тс.; (розм.) велосипед» | українська |
| колèса «колеса» (мн.) | українська |
| кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон» | українська |
| kolo «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| koleso «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| kolesa «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо») | ? |
| πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь» | ? |
| πέλω «рухаюсь» | ? |
| А kukäl «віз» | ? |
| -es-ocнови | ? |
| kolasa «візок, карета» | ? |
| ко́ло́ «колесо; круг» | ? |
| koleso «колесо» | ? |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України