КОЛОБОК — ЕТИМОЛОГІЯ

безпідставне твердження про спорідненість із слн. sklabotína «осад, намив» (Torbiörnsson І 80);

з точки зору фонетики непереконливе виведення слов’янських форм від гр. κόλλαβος «вид пшеничного хліба, пиріг» (Korsch AfSlPh 9, 513; Bern. I 542543) або від шв. klabb «цурка», норв. klabb «грудка» чи дісл. kolfr «брус, паля, жердина» (Knutsson GL 49; Vasmer RSl 5, 136);

думка про зв’язок з псл. kolo «колесо», р. [ко́ло] (КЭСРЯ 205; Горяев 151) достатньо не аргументована;

зіставляється також з лтс. kalbaks «шматок хліба»;

зближення з укр. [ковба́н] «колода, оцупок дерева, чурбак, пень», [ко́вбок] «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень, колода, чурI бак», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусок м’яса», очевидно, вторинне;

можливо, пов’язане з псл. *klǫbъ «щось скручене, звите подібно до кулі», укр. клуб;

задовільного етимологічного пояснення не має;

р. колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]», [ко́лоб] «тс.», [колоба́н] «хліб різної форми», бр. [калабо́к] «пиріжок, булочка»;

очевидно, утворення, пов’язані з укр. р. колобо́к «невеликий круглий хлібець», р. [колоба́н] «товстий коржик»;

виведення від нвн Kolbe «кінець колоди» (Шелудько 34), як і зближення з псл. *k^ъlbasa «ковбаса» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129), викликає сумнів;

р. [колбя́к] «відрубок колоди, чурбак», п. [kouban (koban)] «пень, колода, на якій рубають дрова» (з укр.);

малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[k^ъlbjь] «пічкур, Gobio íluviatilis», р. [колба́, колбь], укр. ко́блик, ко́вблик «тс.» (Brückner 227; Rudnicki SO 18, 241–245; Holub–Lyer 243);

неприйнятне з погляду семасіології, хронології та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гебр. kǒl-bāśār «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» (Karłówicz SWO 268; SW II 325; Berneker Jagić-Festschr. 600–601; Bern. I 542; Mittwoch UngJb 8, 290–291) або від фр. calebasse «тиква» (Даль II 241; Karłowicz SWO 268), засвідченого вперше лише у XVI ст;

можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. ко́лоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобо́к «тс.» та укр. [ко́вбиця] «колода», [ковба́н] «тс.», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *kl- (*kol-, *kel-), до якого зводяться і болг. къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стсл. кльчьтати «клацати (зубами)», укр. клекота́ти;

найбільш вірогідним вважається походження з тюркських мов, зокрема від тур. külbastı «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від kül «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кӳл, чув. кĕл, башк. кöл, тат. көл і, далі, дтюрк. kül «тс.») і тат. *kolbasa «ковбаса»;

наявність слов’янських варіантів з -l-(-ъі-) і -lo- (-о-, -u-), що передбачають праформи *k^ъlbasa (*kъlbasa) і *klobasa, *kobasa, свідчить, що цей кулінарний термін є давнім запозиченням, але його джерела не зовсім ясні;

загальноприйнятої етимології не має;

р. колбаса́, бр. каўбаса, [келбаса́] (з п.), кілбаса́ (з п.), др. колбаса, п. kiełbasa, ст. kiełbodziej «прилад для фарширування ковбас», каш. kiełbas «ковбаса», ч. klobása, рідк. klobás, ст. koblása, слц. kolbasa, [klbása], klobása, kubása, ВЛ. kołbasa, [kołbas], нл. kjałbasa, рідк. kjałbas, болг. колба́са, колба́с, [калба́са, кълба́са, коба́са], м. колба́са, схв. кобàсица, [кобàса, клобàса, клобàсица], заст. kobása, слн. klobása «тс.»;