КОЛЛЕКТИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
колекти́в
очевидно, через російське посередняцтво запозичене з німецької мови;
н. Kollektív «колектив» походить від слат. collectivus «спільний», лат. collēctῑvus «збірний; нагромаджений», пов’язаного з дієсловом colligo «збираю, набираю, нагромаджую», утвореним за допомогою префікса соl- (‹соn-) «з-» від дієслова lego «збираю, набираю»;
р. коллекти́в, бр. калекты́ў, п. kolektyw, ч. kolektiv, слц. слн. kolektív, вл. нл. kolektiw, болг. м. Колекти́в, схв. кȍлектив;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колективіза́ція
колективі́зм
колективізува́ти
колективі́ст
колективісти́чний
колекти́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калекты́ў | білоруська |
| колекти́в | болгарська |
| kolektiw | верхньолужицька |
| collēctῑvus «збірний; нагромаджений» | латинська |
| colligo «збираю, набираю, нагромаджую» | латинська |
| соl- «з-» (‹соn-) | латинська |
| lego «збираю, набираю» | латинська |
| соn- | латинська |
| колекти́в | македонська |
| kolektiw | нижньолужицька |
| Kollektív «колектив» | німецька |
| kolektyw | польська |
| коллекти́в | російська |
| кȍлектив | сербохорватська |
| collectivus «спільний» | середньолатинська |
| kolektív | словацька |
| kolektív | словенська |
| kolektiv | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України