КОЛИШЕМО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (пн.) [kolysatі] «колисати, коливати», як і паралельне [kolyxati] «тс.», найчастіше зближується з псл. [koliti] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. kolić «кружляти», схв. ст. koliti «оточити», укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»;

виведення п. kołysać від *kołysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. 11, 136–138), недостатньо аргументоване;

неприйнятне тлумачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. I 545);

заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ko- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв’язку з лтс. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165–166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub–Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU І 84).Фасмер II 299;

Sławski II 376–379;

Brückner 249 – Див. ще ко́ло¹;

р. [колыса́ть] «гойдати, колихати», бр. [калыса́чка] «колиска», калыска «тс.», п. kołysać «гойдати, колихати, коливати», ч. kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. kolísat, «тс.», вл. kołsać «гойдати на колінах»;

псл. (пн.) [kolyxati] «колисати, гойдати», пов’язане чергуванням приголосних s і x з паралельним [kolysati] «тс.»;

р. колыха́ть «колихати», бр. калыха́ць, п. [kołychać] «тс.» (з укр. або бр.);

у формі боро́хтатися фонетично незакономірне x може бути зумовлене впливом якоїсь тепер уже невідомої форми без наступного t (типу *borxati › *бopoxaтu);

паралелізм с:x в середині слова зводиться до давнього s, яке в позиції після r (післ. *bors-) закономірно переходило в x, крім випадків, коли далі йшов проривний k, p або t;

вважається похідним від псл. *borti sę «боротися» (Горяев 12; Шахматов ИОРЯС 7/2, 353), але п. brzechtać się «борсатися» свідчить, скоріше, про те, що це була окрема етимологічно неясна праслов’янська основа в двох чи трьох фонетичних варіантах: *borх-, *berx-, *bъгх-;

два аналогічні до колиса́ти – колиха́ти фонетичні варіанти утворення, спорідненого з [барахта́тися];

бр. [боро́хтаць] «рухати», [баро́хтацца] «боротись», ч. [berchat se] «повільно і важко рухатися, вставати, іти», мор. [brsat se] «дертися, лізти»;

малопереконливі зіставлення з дінд. skhalati «спотикається, хитається» (Потебня К ист. зв. Ill 110; РФВ 4, 210), болг. кла́тя се «гойдаюся, хитаюся» (Младенов 246), як і виведення від гіпотетичних *kolьba «возіння», *koliti «возити» (Matusiak Por. jęz. 11,151–153);

разом з колиса́ти, колиха́ти зводилось до псл. kolo «колесо» або до його кореня іє. *k^uol- (Brückner 245; БЕР II 550);

тлумачилось як звуконаслідувальне (Bern. I 545 Sławski II 347–348- Skok II 125);

зіставлялося з дангл. scelfan «гойдатися», дісл. skialfa «тс.; дрижати», двн. sciluf «очерет» (Zupitza GG 154; Fick III 461; Hellquist 972);

виводилося з ko- і *loib- (Machek ESJČ 268; ЭССЯ 10, 129– 130, 164);

етимологічно неясне;

псл. kolěbati/kolebati «колисати; хитати»;

р. колеба́ть «колисати, хитати», [колыба́ть] «тс.; гойдати», [кулыба́ть] «тс.», др. колебатися «колисатися, хитатися», колѣбатися «тс.», п. вл. kolebać «колисати, колихати», ч. kolébati, kolíbati, слц. kolembať, [kolimbať], нл kolebaś «тс.», болг. колеба́я се «вагаюся», м. колеба «колише» (дитину), схв. колèбати «колисати, гойдати», колèбати се «вагатися», ст. koljèbati «колисати, гойдати», слн. kolébati «коливати», стсл. колѣбати «колисати, хитати»;

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни дієслова колиха́ти «коливати, хитати» під впливом кульга́ти «шкандибати»;