КОЛИСКАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (пн.) [kolysatі] «колисати, коливати», як і паралельне [kolyxati] «тс.», найчастіше зближується з псл. [koliti] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. kolić «кружляти», схв. ст. koliti «оточити», укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»;

виведення п. kołysać від *kołysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. 11, 136–138), недостатньо аргументоване;

неприйнятне тлумачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. I 545);

заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ko- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв’язку з лтс. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165–166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub–Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU І 84).Фасмер II 299;

Sławski II 376–379;

Brückner 249 – Див. ще ко́ло¹;

р. [колыса́ть] «гойдати, колихати», бр. [калыса́чка] «колиска», калыска «тс.», п. kołysać «гойдати, колихати, коливати», ч. kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. kolísat, «тс.», вл. kołsać «гойдати на колінах»;