КОЛИБИ — ЕТИМОЛОГІЯ

мандрівне пастуше слово;

для української і західнослов’янських мов імовірне румунське посередництво;

рум. colíbă «халупка», як і уг. kaliba «курінь, примітивна хатинка», алб. kalíbe «злиденна хатка», запозичене від південних слов’ян, до яких, очевидно, прийшло з грецької мови (пор. гр. καλύβη «мазанка, хата; покриття; завіса»);

припускається давня спорідненість із словом халу́па;

сумнівне посередництво тур. kulübe «курінь; хатина; будка», [kalıba, koliba] «тс.» (Karłowicz SWO 93; Malinowski Rozprawy 17, 9; Фасмер ГСЭ 2, 243; З, 92; Vasmer AfSIPh 38, 282–283; ZfSIPh 4, 283; 5, 285; RSl 5, 141–142; Bern. I 546) або фракійське (Romanski RÉS 2, 51–55);

п. koliba «тс., примітивна будова; покрівля з дощок (для соломи)», koleba «пастуший курінь (у горах)», ч. koliba «тс., дерев’яна будівля (курінь)», слц. koliba «тс.», болг, колиба «тс›, невеликий дім, хатинка», м. колиба «тс.», схв. кòлиба «хатина, халупа; курінь», кòлеба «тс.», ст. kòliba «тс.; кухня», слн. kolíba «барак; дерев’яна сторожка»;

результат видозміни форми [при́колибок], похідної від [коли́ба] «курінь пастухів; зимове житло лісорубів-гуцулів» (див.);

можливо, результат видозміни слова [коли́ба] «житло чабанів, пастуший курінь; зимове дерев’яне житло лісорубів» або похідне від ко́ло;

неясне;

розглядається як давнє запозичення з іллірійської мови через посередництво германських і припускається зв’язок з [коли́ба] як з давнішим запозиченням безпосередньо з того самого джерела (ЭССЯ 8, 15–17);

менш обґрунтовані спроби виводити від псл. xal- «хворост» (отже, халу́па первісно «сплетена з хворосту хатина» – Львов ЭИРЯ I 30–31, 37–38), від кореня xal- звуконаслідувального походження (Ильинский ИОРЯС 20/4, 163) і гіпотетичного кореня *lup-, що відповідає н. Laube «альтанка» (Machek ESJČ 195);

зіставлялося з халу́га (тобто первісно «плетена загорода» – Brückner 175–176);

висловлювалася думка про запозичення з грецької мови через тюркське посередництво (Matzenauer 179; Mikl. TE1 I 324, EW 125; Karłowicz SWO 93, проти Bern. I 383; Ильинский ИОРЯС 20/4, 163; Фасмер IV 219);

р. бр. халу́па, п. chałupa, [chałpa, chałup], ч. chalupa, [chalpa], слц. chalupa, chalup, вл. khałupa, нл. chałupa, схв. halupa, слн. halúpa;