КОЛЕМО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́ли
звідко́ли
«відколи»
звідукі́ль
«тс.»
коль
«в який час; як, якщо»
нако́й
«тс.»
наколи́
«коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калі́ «коли» | білоруська |
| ко́ле «як» | болгарська |
| коль | болгарська |
| ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» | болгарська |
| πηλίκος «наскільки великий» | грецька |
| khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») | давньоіндійська |
| khálu «справді, дійсно» | давньоіндійська |
| ná khalu | давньоіндійська |
| коли «в який час, коли; як, якщо» | давньоруська |
| коль «як, якщо» | давньоруська |
| *k<SUP>u̯</SUP>о- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>i- | індоєвропейська |
| qualis «який» | латинська |
| keli «декілька; скільки, як багато; деякі» | литовська |
| kõl «як довго; поки» | литовська |
| kõliai | литовська |
| kõlei «тс.» | литовська |
| kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» | праслов’янська |
| -l- | праслов’янська |
| li/Іь «чи» | праслов’янська |
| *ko- | праслов’янська |
| kъto «хто» | праслов’янська |
| *kъ | праслов’янська |
| kь | праслов’янська |
| koli | праслов’янська |
| kolě | праслов’янська |
| kolь | праслов’янська |
| коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» | російська |
| коль «як, якщо» | російська |
| kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») | сербохорватська |
| koli «тс., скільки, як» | сербохорватська |
| koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» | слов’янські |
| koli «скільки, наскільки» | слов’янські |
| -koli | слов’янські |
| nі «ні» | слов’янські |
| kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| коли «коли, в який час; скільки» | старослов’янська |
| коль «як; як багато; скільки» | старослов’янська |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
до́кіль «доки»
результати стягнення виразу do kolě (›do kolь), що складається з прийменника do та прислівника kolě, пов’язаного з koli «коли», звідки й укр. коли́;
р. доко́ль, доко́ле, [доке́ль, доку́ль, доко́лево, доку́лева, доко́лича, доку́лича], бр. даку́ль, др. доколь, доколѣ, доколя, п. [do kiela], слц. dokial’, вл. dokelž, нл. [dokul], dokuIž, dokulaž, болг. докле́, схв. дȍклē, [дȍклā, дòкāле], слн. dokléj, dokler, стсл. доколѣ, доколи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́каль
до́ків
докіля
до́кля
доко́ли
доколь
до́куль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даку́ль | білоруська |
| докле́ | болгарська |
| dokelž | верхньолужицька |
| доколь | давньоруська |
| dokul | нижньолужицька |
| dokuIž | нижньолужицька |
| dokulaž | нижньолужицька |
| do kiela | польська |
| доко́ль | російська |
| дȍклē | сербохорватська |
| dokial' | словацька |
| dokléj | словенська |
| dokler | словенська |
| доколѣ | старослов’янська |
| коли́ | українська |
| доко́ле | українська |
| доке́ль | українська |
| доку́ль | українська |
| доко́лево | українська |
| доку́лева | українська |
| доко́лича | українська |
| доку́лича | українська |
| доколѣ | українська |
| доколя | українська |
| дȍклā | українська |
| дòкāле | українська |
| доколи | українська |
| koli «коли» | ? |
купе́ «відділення у вагоні»
запозичення з французької мови;
фр. coupé «двомісна карета; купе (в поїзді)» пов’язане з couper «різати; перетинати» (спочатку, очевидно, «розділяти одним ударом»), coup «удар», що зводяться до лат. cŏlăphus «удар кулаком, ляпас», яке походить від гр. κόλαφος «ляпас», спорідненого з лит. kálti «бити», псл. *kolti, укр. коло́ти;
р. болг. м. купе́, бр. купэ́, ч. слц. слн. kupé, вл. kupej, схв. кỳпē;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купе́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купэ́ | білоруська |
| купе́ | болгарська |
| kupej | верхньолужицька |
| κόλαφος «ляпас» | грецька |
| cŏlăphus «удар кулаком, ляпас» | латинська |
| kálti «бити» | литовська |
| купе́ | македонська |
| *kolti | праслов’янська |
| купе́ | російська |
| кỳпē | сербохорватська |
| kupé | словацька |
| kupé | словенська |
| коло́ти | українська |
| coupé «двомісна карета; купе (в поїзді)» | французька |
| kupé | чеська |
| couper «різати; перетинати» (спочатку, очевидно, «розділяти одним ударом») | ? |
| coup «удар» | ? |
на́коли́ «коли, як тільки, якщо» (спол.)
складне утворення з прийменника на і прислівника коли́, у другій формі редукованого;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́коль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| коли | українська |
і́нколи «часом»
складне утворення з основ займенника [и́ний] і прислівника коли́ (див.);
р. [иноко́ли] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
инкол
и́нколи
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́ний | російська |
| коли́ | російська |
| иноко́ли «тс.» | російська |
клір «сукупність служителів у християнській церкві»
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. clerus) і західнослов’янських;
гр. κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з κλάω «ламаю», спорідненим з псл. *kolti, укр. коло́ти;
р. болг. клир, бр. клір, др. клиросъ «клір; крилас», п. kler, ч. kler, klerus, слц. klérus, м. клер, схв. клȗр, слн. klêr, стсл. клиръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клєр
клє́рик
«(католицька) духовна особа»
клир
«тс.»
кли́рос
«крилас»
клирошани́н
«співак на криласі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клір | білоруська |
| клир | болгарська |
| κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» | грецька |
| κλάω «ламаю» | грецька |
| клиросъ «клір; крилас» | давньоруська |
| клер | македонська |
| kler | польська |
| *kolti | праслов’янська |
| клир | російська |
| клȗр | сербохорватська |
| klérus | словацька |
| klêr | словенська |
| клиръ | старослов’янська |
| коло́ти | українська |
| kler | чеська |
| klerus | чеська |
кой «коли, якщо» (зах.)
очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кой «поки» | російська |
| коли «коли» (›коль) | українська |
| коль | українська |
колиса́ти «колихати»
псл. (пн.) [kolysatі] «колисати, коливати», як і паралельне [kolyxati] «тс.», найчастіше зближується з псл. [koliti] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. kolić «кружляти», схв. ст. koliti «оточити», укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»;
виведення п. kołysać від *kołysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. 11, 136–138), недостатньо аргументоване;
неприйнятне тлумачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. I 545);
заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ko- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв’язку з лтс. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165–166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub–Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU І 84).Фасмер II 299;
Sławski II 376–379;
Brückner 249 – Див. ще ко́ло1;
р. [колыса́ть] «гойдати, колихати», бр. [калыса́чка] «колиска», калыска «тс.», п. kołysać «гойдати, колихати, коливати», ч. kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. kolísat, «тс.», вл. kołsać «гойдати на колінах»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колиса́нка
«колискова пісня; [дитяча колиска]»
коли́ска
колиско́ва
«пісня, яку співають, заколисуючи дитину»
колисочний
«колисковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калыса́чка «колиска» | білоруська |
| kołsać «гойдати на колінах» | верхньолужицька |
| lībrāre «розгойдувати, кидати» | латинська |
| laĩbs «тонкий, слабий» | латиська |
| коле «колисає, гойдає» | македонська |
| kołować «тс.; колесити, колувати» | польська |
| kolić «кружляти» | польська |
| kołysać | польська |
| *kołysa | польська |
| koło | польська |
| kołysać «гойдати, колихати, коливати» | польська |
| kolysatі «колисати, коливати» (пн.) | праслов’янська |
| kolyxati «тс.» | праслов’янська |
| koliti «кружляти, крутити, вертіти» | праслов’янська |
| колыса́ть «гойдати, колихати» | російська |
| koliti «оточити» | сербохорватська |
| kolísat «тс.» | словацька |
| колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати» | українська |
| калыска «тс.» | українська |
| kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.) | чеська |
| kolo «коло, круг; колесо» | ? |
| ko- | ? |
коли́ця «щиповка звичайна, Cobitis taenia L.» (іхт.)
очевидно, похідне утворення від коло́ти, зумовлене тим, що на голові риби є підочні колючки, а також попереду очей поздовжній досить гострий кіль (Маркевич–Короткий 141–142);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | українська |
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
Фасмер II 289;
Sławski II 343–344;
Brückner 245;
Machek ESJČ 268;
Schuster–Šewc 601;
БЕР II 565–566;
ЭССЯ 10, 132–134;
Трубачев Терм. родства 161;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Meillet MSL 14, 375;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
Bern. I 545–546;
Pedersen KZ 39, 387;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Reichelt KZ 46, 328;
Trautmann 125;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Fraenkel 237;
Mühl.–Endz. I 368;
Hofmann I 168;
Pokorny 640. – Пор. член;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| γένος «тс.» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
колодю́х «ожина сиза (звичайна), Rubus caesius L.» (бот.)
неясне;
можливо, результат видозміни якоїсь форми, похідної від коло́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
коло́твиця «скалка, скіпка, лучина; дрань»
очевидно, похідне утворення від незасвідченої форми *колотва (зб.) «скалки, скіпки, лучини; дрань», пов’язаної з коло́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
коло́тиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *колотва «скалки, скіпки, лучини; дрань» (зб.) | ? |
| коло́ти | ? |
колотни́к «плаун булавовидний, Lycopodium clavatum L.» (бот.)
неясне;
можливо пов’язане з коло́ти, оскільки стебла цієї рослини густо вкриті дрібними лусковидними або шпильковидними, голчастими листками (Флора УРСР І 139; Вісюліна–Клоков 60–61; Нейштадт 60–61; Симоновић 286);
з формальної точки зору природнішим був би зв’язок з колоти́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
| колоти́ти | ? |
коло́чє «назва овець (баранів), пов’язана з формою рогів»
неясне;
можливо, похідне від колоти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кола́чка
колочє́на
колочка́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колоти | ? |
ко́лька «гострий, приступоподібний біль у животі, у боці»
очевидно, результат видозміни слова ко́ліки «тс.», зближеного з [ко́лька] «колючка, скабка», [ко́льки́й] «колючий», похідними від колоти;
п. [kolka] «коліки; колючка», нл. kolka «коліки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кольки́
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kolka «коліки» | нижньолужицька |
| kolka «коліки; колючка» | польська |
| ко́ліки «тс.» | ? |
| ко́лька «колючка, скабка» | ? |
| ко́льки́й «колючий» | ? |
| колоти | ? |
кольчак «їжовик, Hydnum L.» (бот.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. kolczak «тс.», мабуть, утворене від kolka «колючка, шип» або kolec «тс.; паросток», що є похідними від kłóć «колоти», спорідненого з укр. коло́ти;
назва гриба зумовлена тим, що пластинки на нижньому боці його шапинки мають форму колючок (Словн. бот. 237, 268; Зерова 152–153);
р. [колча́к] «їжовик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колчак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kolczak «тс.» | польська |
| колча́к «їжовик» | російська |
| коло́ти | українська |
| kolka «колючка, шип» | ? |
| kolec «тс.; паросток» | ? |
| kłóć «колоти» | ? |
ко́льчик «шипоноска, Mordella L.» (ент.)
похідне утворення від коло́ти;
назва зумовлена тим, що верхівка черевця комахи витягнута в гострий шип, колючку (Горностаев 151; Плавильщиков 232);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України