КОЛЕБАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
колиба́ти «розхитувати, коливати»
псл. kolěbati/kolebati «колисати; хитати»;
етимологічно неясне;
виводилося з ko- і *loib- (Machek ESJČ 268; ЭССЯ 10, 129– 130, 164);
зіставлялося з дангл. scelfan «гойдатися», дісл. skialfa «тс.; дрижати», двн. sciluf «очерет» (Zupitza GG 154; Fick III 461; Hellquist 972);
тлумачилось як звуконаслідувальне (Bern. I 545 Sławski II 347–348- Skok II 125);
разом з колиса́ти, колиха́ти зводилось до псл. kolo «колесо» або до його кореня іє. *kuol- (Brückner 245; БЕР II 550);
малопереконливі зіставлення з дінд. skhalati «спотикається, хитається» (Потебня К ист. зв. Ill 110; РФВ 4, 210), болг. кла́тя се «гойдаюся, хитаюся» (Младенов 246), як і виведення від гіпотетичних *kolьba «возіння», *koliti «возити» (Matusiak Por. jęz. 11,151–153);
р. колеба́ть «колисати, хитати», [колыба́ть] «тс.; гойдати», [кулыба́ть] «тс.», др. колебатися «колисатися, хитатися», колѣбатися «тс.», п. вл. kolebać «колисати, колихати», ч. kolébati, kolíbati, слц. kolembať, [kolimbať], нл kolebaś «тс.», болг. колеба́я се «вагаюся», м. колеба «колише» (дитину), схв. колèбати «колисати, гойдати», колèбати се «вагатися», ст. koljèbati «колисати, гойдати», слн. kolébati «коливати», стсл. колѣбати «колисати, хитати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колебати
колебни́й
«хиткий, слабий (про здоров’я); нетвердий (про ходу); який коливається»
коли́бка
«колиска Я; дерев’яна або металева втулка в колесі»
коліба́нець
«невеликий важіль»
колїба́ти
«тс.»
ко́лібень
«маятник, висок»
ко́лібний
«який гойдається»
колюбка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кла́тя се «гойдаюся, хитаюся» | болгарська |
| колеба́я се «вагаюся» | болгарська |
| kolebać «колисати, колихати» | верхньолужицька |
| scelfan «гойдатися» | давньоанглійська |
| sciluf «очерет» | давньоверхньонімецька |
| skhalati «спотикається, хитається» | давньоіндійська |
| skialfa «тс.; дрижати» | давньоісландська |
| колебатися «колисатися, хитатися» | давньоруська |
| колѣбатися «тс.» | давньоруська |
| колеба «колише» (дитину) | македонська |
| нл kolebaś «тс.» | нижньолужицька |
| kolebać «колисати, колихати» | польська |
| kolěbati / kolebati «колисати; хитати» | праслов’янська |
| ko- | праслов’янська |
| *loib- | праслов’янська |
| kolo «колесо» | праслов’янська |
| *kolьba «возіння» | праслов’янська |
| *koliti «возити» | праслов’янська |
| колеба́ть «колисати, хитати» | російська |
| колыба́ть «тс.; гойдати» | російська |
| кулыба́ть «тс.» | російська |
| колèбати «колисати, гойдати» | сербохорватська |
| колèбати се «вагатися» | сербохорватська |
| koljèbati «колисати, гойдати» | сербохорватська |
| kolembať | словацька |
| kolimbať | словацька |
| kolébati «коливати» | словенська |
| колѣбати «колисати, хитати» | старослов’янська |
| колиса́ти | українська |
| колиха́ти | українська |
| kolébati | чеська |
| kolíbati | чеська |
| *k<SUP>u̯</SUP>ol- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України