КОЛБА — ЕТИМОЛОГІЯ

нвн. Kolben (‹двн. kolbo «товстий ціпок») «дрючок; поршень; колба; приклад (рушниці)» споріднене з дісл. kōlfr «спис (для метання); стріла; бульба», псл. globiti, globa, укр. [глоба́] «зігнуте дерево; клин; турбота»;

очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з німецької мови;

р. бр. болг. ко́лба, п. kolba, ч. заст. kolba «тс.»;

псл. *k^ъlbь «пічкур»;

можливо, споріднене з алб. kulp (-bi) «вид прісноводної риби»;

може бути запозиченим з германських мов, зокрема пов’язаним з гот. *kalba- «теля» (пор. укр. бичо́к «пічкур»);

р. [колба́, колбь, кобль, ко́блик] «пічкур, бичок», бр. [коўб] «невелика річкова риба», п. kiełb (род. в. kiełbia) «тс.», слц. [kolbik] «пічкур», схв. [kolba] «тс.»;

загальноприйнятої етимології не має;

наявність слов’янських варіантів з -l-(-ъі-) і -lo- (-о-, -u-), що передбачають праформи *k^ъlbasa (*kъlbasa) і *klobasa, *kobasa, свідчить, що цей кулінарний термін є давнім запозиченням, але його джерела не зовсім ясні;

найбільш вірогідним вважається походження з тюркських мов, зокрема від тур. külbastı «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від kül «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кӳл, чув. кĕл, башк. кöл, тат. көл і, далі, дтюрк. kül «тс.») і тат. *kolbasa «ковбаса»;

можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. ко́лоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобо́к «тс.» та укр. [ко́вбиця] «колода», [ковба́н] «тс.», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *kl- (*kol-, *kel-), до якого зводяться і болг. къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стсл. кльчьтати «клацати (зубами)», укр. клекота́ти;

малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[k^ъlbjь] «пічкур, Gobio íluviatilis», р. [колба́, колбь], укр. ко́блик, ко́вблик «тс.» (Brückner 227; Rudnicki SO 18, 241–245; Holub–Lyer 243);

неприйнятне з погляду семасіології, хронології та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гебр. kǒl-bāśār «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» (Karłówicz SWO 268; SW II 325; Berneker Jagić-Festschr. 600–601; Bern. I 542; Mittwoch UngJb 8, 290–291) або від фр. calebasse «тиква» (Даль II 241; Karłowicz SWO 268), засвідченого вперше лише у XVI ст;

р. колбаса́, бр. каўбаса, [келбаса́] (з п.), кілбаса́ (з п.), др. колбаса, п. kiełbasa, ст. kiełbodziej «прилад для фарширування ковбас», каш. kiełbas «ковбаса», ч. klobása, рідк. klobás, ст. koblása, слц. kolbasa, [klbása], klobása, kubása, ВЛ. kołbasa, [kołbas], нл. kjałbasa, рідк. kjałbas, болг. колба́са, колба́с, [калба́са, кълба́са, коба́са], м. колба́са, схв. кобàсица, [кобàса, клобàса, клобàсица], заст. kobása, слн. klobása «тс.»;

пор. також лат. bos «бик, віл; (Іхт.) бичок, риба родини камбалових»;

назва може бути калькою герм. (гот.) *kalba- «теля», застосування якого в функції назви риби припускається на підставі р. [колб] «бабець-головач», [колбь], п. kiełb «тс.» (пор. укр. ко́блик «тс.»), що можуть бути запозиченнями з готської мови (Трубачев ЭИРЯ ІІ 38);

пов’язане з бичок «молодий бик, теля»;

назва зумовлена, очевидно, великими розмірами голови цих видів риби (пор. англ. bullhead «бабець-головач», букв/ «бичача голова») або, можливо, як і р. [ревя́к] «тс.», перебуває в зв’язку з характерним звуком, що його видає бабець-головач своїми зябрами (Leder 149);

р. [бычо́к] «бабець-головач; йорж, Acerina сегnua L.; амурський бичок, Rhinogobius similis Gill.», бычки́ «Gobiidae», бр. [бычо́к] «бабець-головач», бычкі́ «Gobiidae»;

результат видозміни і контамінації назв типу [скоблик, коблик, ковблик], р. [колб, колбень] «тс.», зближених з основою стовб, р. столб;

р. [столбец] «пічкур звичайний; ялець звичайний» Л-Г, [столбчик] «пічкур звичайний» тж, бр. [стовпец] «ялець звичайний» тж;